Маастріхтський договір про створення єс (7 лютого 1992 р.)

Цей договір був підписаний 7 лютого 1992 року в Маастрихте дванадцятьма країнами й відповідно одержав назву “Маастрихтский договір” (МД). Його ратифікація пройшла далеко не безболісно, так, у Данії виборці відкинули договір, такі ж тенденції виявилися й у Франції, Великобританії й Німеччині, процедура затяглася, але в остаточному підсумку всі члени співтовариств схвалили договір, і він набув чинності з листопада 1993 року. Головне, що характеризує цей договір: він оформив і поклав початок існуванню Європейського Союзу. Згідно МД Європейський Союз заснований на Європейських співтовариствах, доповнених політиками й формами співробітництва, передбаченими цим договором.

У сфері економічного й соціального розвитку основне завдання, що визначається МД - це завдання створення економічного й валютного союзу (ЭВС). В економічній сфері - це зростання економічного єднання, співробітництва й згуртованості. У валютній сфері - це створення єдиного валютного союзу. Валютний союз належало створити не пізніше 1 січня 1999 року із введенням єдиної валюти (євро) і включенням у союз держав, що відповідають вимогам ЄС (Греція цим вимогам не відповідала; Англія, Ірландія й Данія відразу виразили не зовсім позитивне відношення до єдиного валютного ринку, вони пізніше й не ввійшли в нього).

МД містить ряд важливих положень і постанов, що стосуються порядку функціонування інститутів. Тепер передбачена єдина інституціональна система союзу, були уточнені питання громадянства громадян у рамках союзу й ін. Чергове третє розширення Європейського союзу, як і кожне попереднє, привнесло в нього свою динаміку, зміни в пріоритетах. Поява з 1995р. трьох нових членів- Австрії, Швеції й Фінляндії змінило політичну конфігурацію Союзу. Хоча ці країни по своїх економічних і соціальних параметрах порівняно близькі до “ядра” ЄС, однак, їхнє підключення до угруповання знову з усією гостротою поставило проблему збалансованості між розвитком інтеграції “углиб” і “ушир”, тобто між поглибленням об'єднавчих процесів і розширенням географічних границь інтеграційної зони.

Маастрихтський договір передбачав запровадження спільної валюти євро та засновану на трьох стовпах структуру ЄС. Європейський Союз об’єднав Європейські спільноти та дві інших підвалини політичної співпраці: спільну зовнішню та безпекову політику і співпрацю у сфері правосуддя та внутрішніх справ. Також договором запроваджувалась посада європейського омбудсмена, Комітет регіонів, узгоджувалась процедура спільного ухвалювання рішень, а також розширювалась сфера застосування процедури голосування кваліфікованою більшістю. Ратифікація Договору про ЄС наразилася на значні перешкоди. Зокрема, референдум у Данії 1992 року відкинув її; лише повторний референдум наступного року відкрив шлях до ратифікації Угоди.

У 1986 році також починаються переговори про підписання нового документу, який би інституціоналізував повне об’єднання Європи. 7 лютого 1992 року було підписано Договір про Європейсткий Союз у м. Маастрихт (Голландія). В ньому було закладено концепцію трьох опор ЄС:

1. інституціональна: 4 наднаціональних органи управління єдиної Європи: Європейська комісія, Європейська Рада, Європарламент та Європейський суд;

2. єдина зовнішня політика та політика безпеки;

3. єдина політика в галузі внутрішніх справ.

З 1 листопада 1993 року Маастрихтський договір набув чинності і замість ЄЕС було утворено Європейський союз.

Через два роки після цієї події (1 січня 1995 року), до ЄС приєднуються 3 країни: Австрія, Фінляндія та Швеція. Велися переговори про вступ до ЄС з Норвегією, однак на референдумі більшість населення Норвегії проголосувала проти. Називають 2 причини цього:

1) традиційно у скандинавських каїнах соціальні стандарти знаходяться на значно вищому рівні, і вступивши до ЄС країна мала б знизити свій рівень;

2) Норвегія – єдина країна з 4-х, яким пропонувався вступ, має достатньо ресурсів для власного існування.

 Багато місця у Договорі присвячено бюджетній політиці. Європейському Центральному Банку та національним центральним банкам забороняється кредитувати інституції чи органи Співтовариства, органи центральної, регіональної, місцевої чи іншої влади, державні організації чи підприємства держав-членів. Це означає, що Європейський Центральний Банк та центральні банки окремих держав-членів не можуть фінансувати дефіцит бюджету ЄС, а також дефіцити національних бюджетів.

Згідно з Договором структура ЄС включає Європейські співтовариства і політичний союз, у компетенцію якого входять сфери зовнішньої політики й спільної безпеки, а також співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ. Договір про ЄС розмежував соціально-економічний сектор, де домінує Співтовариство, і політичний сектор із перевагою міжурядових інститутів. Класичне зображення ЄС представляє Європейсь­кий Союз у вигляді споруди, в якій спільний фронтон опирається на три опо­ри, які, головним чином, різняться між собою характером прийняття рішень.

Маастрихтський договір визначив наступні цілі Союзу:

• сприяння соціально-економічному прогресові, зокрема, шляхом утворення простору без внутрішніх кордонів, посилення економіч­ного й соціального згуртування й утворення економічного та валют­ного союзу з уведенням із часом єдиної валюти;

• утвердження ідентичності ЄС на міжнародній арені, зокрема, шля­хом проведення спільної зовнішньої політики й політики безпеки, у тому числі визначення з часом політики спільної оборони;

• посилення захисту прав та інтересів громадян країн-членів шляхом установлення громадянства Союзу й розширення тісного