Європейське об'єднання вугілля і сталі (єовс)

18.04.1951 року був підписаний договір про заснування ЄОВС. а 23.07.1952 року він набрав чинності. Термін його чинності був від початку обмежений 50 роками, тому 23.07.2002 року ЄОВС припинило своє існування Передумови виникнення Європейського співтовариства вугілля і сталі Зростання напруженості між Францією й Німеччиною з приводу Саару в 1948-1950 роках, а також політична слабкість Ради Європи змушували при­хильників об'єднаної Європи шукати нові шляхи інтеграції. З іншого боку, посилення конфронтації між Сходом і Заходом (блокада Берліну в травні 1949 р., початок війни в Кореї в серпні 1950 р.) зумовлювало відмову Фран­ції від жорсткої позиції щодо відродження Західної Німеччини і її економіч­ної незалежності. Саме франко-німецьке порозуміння, підтримане США, стало ключовим фактором європейської консолідації. Розглянемо позиції провідних західних держав у цьому питанні.

Франція була зацікавлена в утворенні об'єднання європейських країн із французьким лідерством із метою зайняття місця Великобританії - натхнен­ниці європейської політики протягом півтора сторіччя. До того ж, інтеграція Західної Німеччини до організації ефективнішої, ніж ЄОЕС чи Рада Європи, зробила б її більш контрольованою й передбачуваною. Французькі металур­ги бажали й надалі отримувати рурський кокс на вигідних умовах і підтри­мували ідею об'єднання важкої промисловості обох країн.

Німеччина поступово перетворювалася з об'єкта на суб'єкт міжнародних відносин і прагнула шляхом інтеграції домогтися анулювання численних об­межень, установлених після її поразки, зокрема, контролю над промисловіс­тю, здійснюваного Міжнародним управлінням Руру, та економічної інтегра­ції Саару до Франції, яка здійснювалася після 1947 р.

Великобританія, яка мала найбільш міцні економічні позиції в післявоєн­ній Європі, надавала пріоритет розвитку "особливих стосунків" зі США та країнами Британської Співдружності націй. Лондон не передбачав можли­вості будь-якого обмеження національного суверенітету та урівноваження Англії з іншими європейськими державами.

США підтримували проекти європейської інтеграції. З огляду на усклад­нення геополітичної ситуації питання переозброєння Німеччини ставало для Сполучених Штатів ключовим. Отже, консолідація Західної Європи мала пом'якшити міжнародну напругу, спричинену майбутньою ремілітаризацією Німеччини.

Біля витоків сучасної західноєвропейської інтеграції знаходилися видатні особистості, які ввійшли в історію як "батьки Європи": Ж. Монне, Робер Шуман, К. Аденауер, А. де Гаспері. Саме ці особистості змогли надати ім­пульс європейському починанню конкретним проектом, здатним змінити курс європейської історії, визначити зміст і напрямки європейського будівішцтва. Іх підтримали в цій справі або її продовжили такі відомі політики, як П.Х. Спаак, Р. Маржолін, Вальтер Хольштейн чи, пізніше, Вапері Жискар д'Естен, Гельмут Шмідт, Ф. Мітгеран, Гельмут Коль, Жак Делор.

В) Римські Договори 1957р. Та створення Європейського Економічного співтовариства та Європейського Атомного Співтовариства (Євроатом).

25 березня 1957 р. в Римі Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерлан­ди й Люксембург підписали два договори, які засновували Європейське еко­номічне співтовариство (ЄЕС) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом). Обоє договора набули чинності з 1 січня 1958 року. Підписані акти мали важливе значення для розвитку процесів інтеграції в Західній Європі. Євратом нагадував по своєму функціональному призначенню ЄОВС, тобто регулював порівняно вузьку, але дуже важливу (енергетичну) область міжнародного співробітництва.

Другий Римський договір засновував Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом), яке мало "створити умови розвитку для потужної атомної індустрії" з метою збільшення європейського енергетичного потен­ціалу. Договір передбачав створення спільного ринку ядерних матеріалів і обладнання, розробку спільного ядерного законодавства, створення спільної системи постачання, системи мирного використання ядерної енергії Фундаментом технологічного прогресу в атомній промисловості Європи мали стати наукові дослідження, здійснювані в Спільному дослідницькому центрі. Таким чином, Євратом. Його головною метою було постачання на прийнятних умовах енергії, вкрай необхідної Європі, та забезпечення більшої незалежності коаліції шес­ти країн у сфері атомного виробництва. Договір про Євратом засновував структури, подібні до установ ЄЕС (Рада міністрів, Комісія в складі п'яти членів, Науковий комітет, Суд, Економіч­ний та соціальний комітет). Одразу ж після підписання римських договорів була підготовлена й того ж дня підписана Конвенція про деякі майбутні інс­титути співтовариств, згідно якій був створений Суд, єдиний для всіх трьох співтовариств.

На відміну від Євратому, створення Європейського економічного співтовариства мало надзвичайно важливе не тільки енергетичне, але й політично-правове значення. Мова йшла про створення інтеграційного об'єднання універсального характеру. До складу Співтовариства ввійшли країни з високим рівнем розвитку, що багато в чому визначило значні темпи його економічного росту протягом наступних 15 років. Висувалося завдання створення загального ринку товарів, послуг, капіталів і робочої сили, заснованого на митному союзі. У ході побудови загального ринку повинна була бути забезпечена економічна інтеграція держав, створена основа для майбутнього економічного й валютного співтовариства, створений сам механізм для керування інтеграційними процесами. Договір передбачав поетапне будівництво загального ринку. Співтовариства наділялися необхідними інститутами й матеріальними засобами.

Були передбачені 4 головних інститути:

1)Рада (складався з офіційних представників урядів держав-членів на рівні міністрів).

2)Комісія (на відміну від Ради, складалася з міжнародних чиновників, правда вони призначалися тільки за умови одностайної ухвали) складалася з незалежних комісарів. Т.ч., Комісія виступала в ролі наднаціонального органа.

Договором про створення ЄЕС також передбачена установа:

3)Парламентської асамблеї, чиї повноваження трохи розширені в порівнянні з ЄОВС;

4)Суду Європейських співтовариств.

Одночасно з підписанням римських договорів там же в Римі підписана Конвенція про об'єднання парламентів і судів всіх об'єднань (відповідно, ЄОВС, Євратому і ЄЕС). Провідна мета інститутів Співтовариства за Римською угодою - створен­ня Спільного ринку між державами-членами - містила три принципових ас­пекти:

• формування митного союзу, що передбачав вільне переміщення то­варів, робітників, послуг і капіталів;

• здійснення спільної торгівельної політики щодо третіх країн і запро­вадження спільного митного тарифу (СМТ);

• проведення спільної політики в галузі сільського господарства й транспорту.

3