16. Планування та розробка політики управління державним боргом

Політика управління державним боргом ґрунтується на наступних принципах:

- безумовність виконання взятих державою зобов'язань перед кредиторами;

- оптимальність структури боргових зобов'язань держави;

- мінімально можливі ризики за урядовими борговими цінними паперами при коливанні показників світового фінансового ринку;

- зниження вартості обслуговування державного боргу при наступних запозиченнях;

- заміна короткострокових запозичень на довгострокові, забезпечення рівномірності та уникнення значних пікових боргових виплат;

- відкритість і прозорість інформації про залучення, використання і погашення позикових коштів.

Управління державним боргом має відбуватися з урахуванням політики державних запозичень (боргової політики). Боргова політика - це напрямок діяльності уряду, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на раціональну та ефективну мобілізацію, розподіл, використання та повернення державою запозичених фінансових ресурсів. Вона у свою чергу акумулює в собі розробку і реалізацію таких взаємопов'язаних та взаємообумовлених елементів, як:

- розроблення стратегії державних зовнішніх і внутрішніх запозичень;

- встановлення обґрунтованого ліміту обсягу державного боргу в цілому, а також внутрішнього та зовнішнього, зокрема;

- визначення тривалості боргового циклу на основі раціоналізації управління динамікою сукупного, внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

- вибір найбільш прийнятних у конкретний відрізок часу форм фінансування внутрішніх і зовнішніх державних запозичень (урядові, банківські чи комерційні кредити, державні цінні папери), ступеня концентрації боргових зобов'язань України по окремих кредиторах (міжнародні фінансові організації, уряди зарубіжних країн, іноземні приватні кредитори, вітчизняні юридичні та фізичні особи), рівня диверсифікації запозичень за валютним складом (спеціальні права запозичення (СПЗ), долар США, євро тощо) з урахування ефективного розподілу пов'язаних з цим інвестиційних ризиків;

- розгляд питань щодо можливості (або неможливості) капіталізації частини державного боргу (з відповідною пропозицією кредиторам погашення певної частини боргу державною власністю);

- заходи щодо здешевлення державних запозичень і зниження ризику їх обслуговування (при визначенні вартості обслуговування кредитів слід враховувати оцінку можливого зниження потенційного рівня та погіршення умов. Однією з головних характеристик для формування боргової політики держави є співвідношення суми державного боргу до ВВП

17. Політика управління державним боргом – складова загальнодержавної фінансово-кредитної політики

Управління державним боргом у широкому розумінні – це вид управлінської діяльності, який є складником управління всією фінансово-кредитною системою держави, що створює методологічні та правові засади боргового менеджменту. Цьому складнику властиві елементи, що пов’язані з управлінням фінансами на загальнодержавному рівні: 1) Розробка боргової політики держави. 2) Розробка напрямів стратегічного й оперативного управління. 3) Законодавче забезпечення розвитку процесів запозичення і на загальнодержавному, і місцевому рівнях. 4) Розробка, вивчення і поповнення боргової статистики та показників, що характеризують рівень економічного розвитку і стан заборгованості держави. 5) Здійснення аналізу ефективності та доцільності залучення, обслуговування боргів держави. 6) Здійснення оперативного управління державним боргом. 7) Підготовка фахівців з управління державним боргом. 8) Контроль за рівнем ефективності функціонування всієї системи управління державним боргом та окремих її складників.

Управління державним боргом треба розглядати в єдності з управлінням кредитно-банківською системою, оскільки грошово-кредитна політика держави та кредитна політика окремих суб’єктів цієї системи, операції, які вони здійснюють на фінансовому ринку держави, та наслідки від їхньої діяльності суттєво впливають і на розміри фінансових ресурсів, що надходять у розпорядження держави, і на боргову політику уряду, механізм залучення коштів за борговими зобов’язаннями органів державної влади.