4. Сутність поняття державний борг

Державний борг — об'єктивне економічне явище, зумовлене залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї. Дефіцит державного бюджету, залучення й використання позик для його покриття призвели до формування державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність розв'язання проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів удосконалення механізму його управління. Як переконує досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній і внутрішній борг, тим активніше входить його обслуговування у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Основою системи управління державним зовнішнім боргом є безперервний моніторинг — збір, обробка та аналіз інформації — з метою оптимізації процесу управління ним. Аналізуючи інформацію про державний борг, розраховуючи оптимальні та критичні значення його показників, оцінюючи ризики, визначають рівень кредитоспроможності країни та необхідність застосування інструментів активного управління боргом. Важливою складовою аналізу державного зовнішнього боргу є дослідження періодизації його розвитку.

Державний борг - це заборгованість держави за кредитні операції, зобов’язання держави щодо внутрішніх та зовнішніх позик, які залишаються після відрахування погашеної їх частини, сума накопичених за попередні роки дефіцитів державного бюджету мінус його позитивне сальдо.

5. Види державного боргу. Їх класифікація і характеристика

Державний борг класифікується за різними ознаками: 1) за сферою розміщення поділяється на внутрішній і зовнішній. 2) залежно від ступеня охоплення державних боргових зобов’язань поділяється на капітальний і поточний. 3) залежно від одержувача кредитних ресурсів поділяється на прямий і умовний. 4) залежно від позиції уряду держави щодо накопичення державного боргу, борг може бути активний і пасивний.

6. Особливості капітального, поточного, пасивного, активного, внутрішнього та зовнішнього державних боргів

Внутрішній державний борг - це внутрішня заборгованість держави підприємствам і населенню, що виникла внаслідок залучення їх коштів для виконання державних програм і замовлень, випуском в обіг державних облігацій та інших державних цінних паперів. Зовнішній державний борг - це борг уряду іноземним державам, організаціям і особам.

Капітальний державний борг - сума кредитної заборгованості, термін платежу за яку ще не настав. Це сукупність усіх раніше випущених і непогашених боргових зобов’язань на певний момент. Поточний державний борг - кредити, термін платежу за які вже настав. Це сума витрат поточного періоду, спрямованих на погашення частини державного боргу, термін сплати якого настав, і на сплату щорічних відсотків для обслуговування капітального боргу, який переходить на майбутнє.

Прямий державний борг відображає обсяги залучених кредитних ресурсів, які надійшли у розпорядження уряду держави. Умовний ( гарантований) державний борг - це борг сформований через залучення кредитних ресурсів у розпорядження господарюючих суб’єктів під гарантії уряду, коли зобов’язання держави як гаранта повернення ресурсів виникають у разі неплатоспрможності позичальника.

Активний борг виникає внаслідок дискретних заходів уряду із залучення додаткових ресурсів з метою впливу на національну економіку, стимулювання економічного зростання, створення сприятливих умов розвитку окремих галузей, активізацію підприємницької діяльності, здійснення » інвестицій у майбутнє». Пасивний борг створюється автоматично під час пасивного бюджетного дефіциту, який виникає в умовах економічної кризи, спаду виробництва, зменшення податкових надходжень до бюджету.