Рівновага у слабких електролітах

Можна сказати, що електроліти - це речовини, в яких в помітною концентрації присутні іони, що зумовлюють проходження електричного струму (іонну провідність). Електроліти також мають назву провідників другого роду.  У вузькому сенсі слова електроліти - речовини, молекули яких у розчині, внаслідок електролітичної дисоціації, розпадаються на іони. Серед електролітів розрізняють тверді, розчини електролітів і іонні розплави. Розчини електролітів часто також називають електроліти. Залежно від виду розчинника електроліти діляться на водні та електроліти неводні. До особливого класу належать високомолекулярні електроліти - поліелектроліти.  У відповідності з природою іонів, що утворюються при електролітичної дисоціації водних розчинів, виділяють сольові електроліти (у них відсутні іони Н ⁺ і ОН ^-), кислоти (переважають іони Н ⁺⁾ і основи (переважають іони ОН ^-). Якщо при дисоціації молекул електролітів число катіонів збігається з числом аніонів, то такі електроліти називають симетричними (1,1 - валентними, наприклад, КС l, 2,2-валентними, наприклад, CaSO _4, і т.д.). В іншому випадку електроліти називають несиметричними (1,2-валентні електроліти, напр. H ₂ SO _4, 3,1-валентні, наприклад, А1 (ОН) _3, і т.д.). Залежно від здатності до електролітичної дисоціації електроліти умовно поділяють на сильні і слабкі. Слабкі електроліти характеризуються, перш за все, константою та ступенем дисоціації, а сильні активністю іонів.  Молекули слабких електролітів лише частково дисоційований на іони, які знаходяться у динамічній рівновазі з недіссоціірующімі молекулами. До слабких електролітів відносяться багато органічні кислоти і підстави у водних і неводних розчинниках. Ступінь дисоціації залежить від природи розчинника, концентрації розчину, температури та інших факторів (<1). Один і той же електроліт при однаковій концентрації, але в різних розчинниках утворює розчини з різним ступенем дисоціації. У розчинах слабких електролітів встановлюється рівновага між недиссоциированной молекулами та продуктами їх дисоціації - іонами. Наприклад, у водному розчині оцтової кислоти встановлюється рівновага 

 СН з СООН Н ^{+ +} СН ₃ СОО ^- 
константа якого (константа дисоціації) пов'язана з концентраціями відповідних часток співвідношенням: 
К = [н ^+] [сн ₃ спо ^-] 
[Сн ₃ спо] 
Ступенем дисоціації а електроліту називається частка його молекул, які зазнали дисоціації, тобто відношення числа молекул, що розпалися у цьому розчині на іони, до загального числа молекул електроліту в розчині.

Константа дисоціації в хімії та біохімії — специфічний тип константи рівноваги, що описує схильність хімічного об'єкта оборотно розпадатися на компоненти, наприклад, дисоціації комплексу на окремі молекули в його складі або розпаду солі на іони. Константа дисоціації позначається   і є зворотною величиною доконстанти спорідненості. У випадку солей константа дисоціації може називатися константою іонізації. Це фізична величина, що характеризується відношенням добутку рівноважних концентрацій дисоційованих іонів до рівноважної концентрації недисоційованих молекул. Kd не виникає для сильних електролітів.

Для загальної реакції дисоціації:

де комплекс   розпадається на x субодиниць A і y субодиниць B, константа дисоціації визначається як

де [A], [B] і [A_xB_y] — концентрації A, B і комплексу A_xB_y, відповідно.