7. Виникнення та історичне становлення економічної науки.

Економічна наука як система поглядів, знань, законів, що відображають господарське життя людського суспільства склалася досить недавно - у XVIII-ХІХ ст.

Сучасне поняття “економічна теорія” пов’язане з терміном “політична економія” (політікос – державний, суспільний) і означає державне управління господарством.

Основні етапи розвитку економічної теорії:

1. Класична політична економія (до перш. пол. ХІХ ст. – засновник У.Петі (англ.) найвище досягнення Адам Сміт, Давид Рікардо.

2. Марксистська політична економія (К.Марс, Ф.Енгельс).

3. Історична школа – напрям західної економічної думки (Німеччина, серед. ХІХ ст., В.Рошер, М.Вебер.)

4. Маржиналізм (граничний) (серед. ХІХ ст., К.Менгер – австр.)

5. Неокласична економічна теорія (ост. третина ХІХ ст., А.Маршалл – англ.ек.)

6. Монетаризм (гроші) (сер. 50-х рр. ХХ ст. – США , м.Фрідмен).

7. Інституціоналізм (кінець ХІХ – поч. ХХ ст., америк. Т.Веблен, У.Гамільтон)

8. Кейнсіанство – провідний напрям сучасної економічної теорії. (англ. Джон Кейнс) - державне регулювання економіки.

9. Посткейнсіанство

10. Неокласичний синтез (П.Самуельсон).

8. Організаційні форми підприємств Організаційні форми підприємств

- одноосібні фірми, де власником є одна людина або сім'я (одноосібне володіння є нестійкими формами бізнесу. «Життєвий цикл» такого підприємства – 3–5 років);

- партнерство (або товариство), коли власниками підприємства є двоє і більше людей (найпоширеніша форма такого бізнесу – товариства з обмеженою відповідальністю);

- корпорація, де власниками підприємства є численні власники акцій (найпоширеніша форма – акціонерні компанії, що формується шляхом злиття капіталів засновників, а також випуску цінних паперів та їх продажу).

Акція – вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.

9. Поняття: бюджетний дефіцит

Бюджетний дефіцит – перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Бюджетний дефіцит – перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

Дефіцит бюджету – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень.

Причини виникнення дефіциту:

— спад виробництва;

— зниження ефективності функціонування окремих галузей;

— несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;

— великі воєнні витрати;

— інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.