Поняття та види інвестиційних договорів (контрактів)
З юридичної точки зору, інвестиційний договір (контракт) представляє собою угоду двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов’язки, спрямовані на реалізацію іноземних інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту.
Існує також наукова думка, що інвестиційний договір – це родове поняття й означає договір, хоча б однією стороною якого є інвестор, що регулює відносини з приводу довгострокового і ризикового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість в обраний об’єкт підприємницької діяльності з метою одержання прибутку (доходу) від реалізації (використання) цих цінностей або досягнення іншого соціального ефекту.
Вважається, що майже у всіх випадках форма інвестицій носить договірний характер. Виключення складає створення підприємств одним засновником, а також створення структурних підрозділів іноземними юридичними особами, оскільки з погляду приймаючої держави це означає появу на його території нового об'єкта власності.
На інвестиційні договори поширюються (крім загальних цивілістичних норм) положення Господарського кодексу України (надалі – ГК України), Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII (надалі – Закон №959-XII), а також Закону України «Про режим іноземного інвестування» № 93/96-ВР (надалі – Закон № 93/96-ВР).
Практика показує, що основна відмінність інвестиційного договору від інших цивільно-правових договорів, якою є досягнення кінцевої мети, а саме – здійснення інвестицій. До складу специфічних ознак інвестиційних договорів відносять:
закріплення факту вкладення інвестиції (майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість);
вкладення, яке здійснюється інвестором безпосередньо в об’єкт інвестування чи шляхом передачі їх реципієнту для реалізації інвестицій;
об’єктом інвестування є такі об’єкти підприємницької діяльності, як основні фонди, обігові кошти, статутний фонд;
мета, яка полягає в одержанні прибутку від використання інвестиції, що може бути зв’язаний з прибутком інвестованого підприємства, а може бути і не зв’язаний, можлива також змішана форма і як правило виражається у відсотках; довгостроковий характер та ризиковий фактор, зв’язаний з довгостроковим використанням інвестиції в підприємницькій діяльності.
Практика укладання угод стосовно інвестиційних операцій вказує на існування таких договірних форм:
угоди про створення юридичної особи або про пайову участь у підприємстві, неприбутковій організації;
угоди без створення юридичної особи.
Як правило, у рамках останньої категорії розрізняються договори про спільну інвестиційну діяльність, інвестиційні договори, що не зв'язані зі спільною діяльністю. Фахівці інвестиційної сфери вказують на наявність набувальна форма інвестицій. Остання залучається для укладання угод про відчуження майна та угод купівлі-продажу нерухомості.
Інвестиційний договір має свої істотні умови (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Істотні умови інвестиційного договору (контракту)
До зазначених істотних умов інвестиційного договору (контракту), як правило, включають додаткові умови. Це пов’язано з тим, що довгостроковий і ризиковий характер інвестиційних відносин за договором вимагають більш скрупульозного відображення прав і обов’язків сторін, деталізації форм і розмірів відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, введення в умови контракту будь-яких видів забезпечення зобов’язань (застава, гарантія тощо).