Види системних показників ступеню ризику

Вид показника	Сутнісна характеристика	Методичний аспект
Допустимий ризик	ризик рішення, в результаті нездійснення якого експортеру (імпортеру) загрожує втрата прибутку; в межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони не перевищують розмір очікуваного прибутку.	Показник допустимого ризику W(хдп) = Р(х > хдп) – імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх граничний допустимий рівень
Критичний ризик	ризик, при якому експортер (імпортер) попадає в зону критичного ризику, що характеризується небезпечністю втрат всіх коштів, що були вкладені експортером (імпортером) в проект.	Показник критичного ризику - імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх граничний критичний рівень
Катастрофічний ризик	ризик, при якому виникає неплатоспроможність експортера (імпортера); втрати можуть досягати величини, рівної майновому стану експортера (імпортера).	Показник катастрофічного ризику - імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж граничний катастрофічний рівень

Вказані показники ступеню ризику є представниками статистичного методу за яким коефіцієнт ризику пропонується визначати за формулою:

(12.6)

де S_max – максимально можлива сума втрат;

K – обсяг власних інвестиційних ресурсів проекту.

З позиції коефіцієнта R науковці також пропонують для більш деталізованої характеристики ризику залучати процес оцінювання, який базується на п’яти областях (зон) загальних втрат:

• безризикова зона ризику (R = 0): відсутність втрат, що є гарантією одержання розрахункового прибутку проекту;

• область мінімального ризику (0 < R ≤ 25%): рівень втрат не перевищує чистого прибутку проекту;

• область підвищеного ризику (25% < R ≤ 50%): рівень втрат дорівнює розрахунковій сумі прибутку від реалізації інвестиційного проекту;

• область критичного ризику (50% < R ≤ 75%): рівень втрат дорівнює розрахунковій сумі доходів проекту;

• область неприпустимого ризику (75% < R ≤ 100%): розміри втрат від реалізації інвестиційного проекту майже дорівнюють сумі власних коштів проекту.

8. Управління ризиками інвестиційного проекту

Управління ризиками є особливо актуальним питанням для вітчизняних підприємств, які займаються розробкою та адаптацією інвестиційних проектів. З позиції понятійної категорії «управління ризиками» представляє собою процеси, пов'язані з ідентифікацією, аналізом ризику і ухваленням рішень, які включають максимізацію позитивних і мінімізацію негативних наслідків настання ризикових подій.

Практика свідчить, при виборі конкретного методу управління ризиками необхідно виходити з наступних загальних принципів:

• не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити обсяг власних інвестиційних ресурсів проекту;

• не можна ризикувати більшим обсягом інвестування заради менш ефективного управлінського рішення, яке нездатне якісно вплинути на протікання проекту, проте потребує меншого обсягу інвестування;

• не можна приймати управлінське інвестиційне рішення без проведення процедури оцінки ризиків проекту.

У загальному вигляді система управління ризиками передбачає всебічний аналіз сукупності наявних ризиків, їх ідентифікацію, оцінку і вироблення механізмів контролю. В свою чергу, процес управління ризиками підприємства будується за допомогою таких загальних процедур:

• планування управління ризиками – вибір підходів і планування діяльності по управлінню ризиками підприємства;

• ідентифікація ризиків – визначення ризиків, здатних вплинути на фінансово-господарську діяльність підприємства, і документування їх характеристик;

• якісна оцінка ризиків – якісний аналіз ризиків і умов їх виникнення з метою визначення їх впливу на успішну діяльність підприємства;

• кількісна оцінка ризиків – кількісний аналіз вірогідності виникнення і впливу наслідків ризику на фінансово-господарську діяльність підприємства;

• планування реагування на ризики – визначення процедур і методів по зменшенню негативних наслідків ризикових подій і використанню можливих переваг;

• моніторинг (контроль) ризиків – моніторинг ризиків, визначення ризиків, що залишаються, виконання плану управління ризиками на підприємстві

• оцінка ефективності дій з мінімізації або нейтралізації ризиків.

Науковці пропонують розрізняти чотири підходи до управління ризиками, кожний з яких має власний набір інструментів ризик-менеджменту (табл. 12.5).

Таблиця 12.5

Наукові підходи до управління ризиками

Уникнення ризику
Відмова від ризикових проектів, інвестицій, ненадійних клієнтів
Локалізація	Дисипація	Компенсація
Система лімітів, встановлення "апетиту" щодо ризику	Диверсифікація напрямів діяльності, розподіл ризику у часі, диверсифікація зон господарювання та клієнтури, розподіл відповідальності між учасниками операцій	Аналітична робота, страхування, резервування, хеджування, система контролю і моніторингу ризиків
Об’єкти управління
Фондовий ризик, валютний ризик, прямий кредитний ризик	Ризик концентрації, ризик індивідуальної ліквідності	Валютний ризик, процентний ризик, фондовий ризик, кредитний ризик

Як правило, після визначення допустимого рівня ризику інвестор розробляє власну систему управління, котра включає підсистему адаптації до ризикових ситуацій, тобто комплекс заходів щодо: усунення несприятливого впливу на результати інвестиційного ризику; запобігання можливих втрат від проявів інвестиційного ризику; ліквідації збитку від впливу форс-мажорних ризиків в період протікання інвестиційних циклів; реалізації можливості та шансів збільшення розміру інвестиційного доходу та прибутку від ризикової діяльності.

Основна мета управління інвестиційними ризиками полягає в тому щоб стабілізувати отримання інвестором запланованого проектом прибутку так, як такі дії позитивно впливають на ефективність його виконання. Багато в чому успіх управління інвестиційними ризикам залежить від раціональності (своєчасності, доцільності, доречності) використання тих чи інших прийомів. Якщо інвестор приймає ризик на себе, то повинно виконуватися правило, а саме настання всіх несприятливих подій за проектом одночасно має залишати інвестору змогу ефективно його реалізувати.

Достатньо вагомим підґрунтям для уникнення інвестиційного ризику вважається врахування концепції управління ризиками. У цьому зв’язку, важливим є розуміння сутності концепції управління ризиками, яка здебільшого включає: оцінку міру ризику, тобто визначення можливих негативних наслідків ухвалення рішень та побічних ефектів; опрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки; розробку заходів для нейтралізації (компенсації) можливих негативних наслідків.

Фахівці інвестиційної справи вважають, що одним із основних завдань управління ризиками є розроблення програми управління інвестиційними ризиками, яка є основним документом дії усіх структурних підрозділів підприємства, котрі задіяні при розробці та виконанні проекту.

Зазначена програма управління інвестиційними ризиками передбачає собою пакет документів, котрі акумулюють інформаційні потоки всіх учасників проекту із урахуванням предмету інвестиційного вкладення та обґрунтуванням намічених заходів в період розробки та виконання проекту. Виконавці інвестиційного проекту беруть на себе ряд зобов’язань щодо надання пакету інформації для включення до програми управління інвестиційними ризиками. Особливими елементами підготовки інформації для даної Програми є узагальнення фінансових, економічних та технологічних даних в межах визначено структурного підрозділу. Головним є те, що виконавці проекту повинні мати єдину методику подання інформації до програми управління інвестиційними ризиками, що забезпечить якісну реалізацію заходів по запобіганню настання небажаної події, мінімізації збитку після виникнення такої небажаної події. У практичній інвестиційній діяльності, у більшості випадків, інвестори залучають спрощений управління ризиками (рис. 12.3).

Рис. 12.3. Основні етапи спрощеного процесу управління ризиками інвестиційного проекту

Інвестор має право відмовитися від процесів оцінювання та аналізу рівня ризику проекту, проте в такому разі розробити альтернативний план накопичення джерел формування інвестиційного ресурсу та розглянути можливість часткової оцінки тих ризиків, де проект найменш захищений від впливу зовнішніх та внутрішніх інвестиційних чинників.