Основні методи вимірювання ризиків
На даний час інвестиційні проекти не мають управлінського рішення, якщо не відбулася обробка інформації на предмет ризику. Як правило, фахівці пропонують проводити кількісний вимір інвестиційних ризиків за допомогою таких методів: статистичний; бальної оцінки; експертний; комбінований.
Статистичний метод полягає у визначенні статистики втрат і прибутку, що були на цьому чи аналогічному виробництві. В свою чергу, метод експертного оцінювання представляє собою використання людини як «вимірювального» приладу для одержання кількісних оцінок процесів і суджень. Комбінований метод оцінки ризику передбачає поєднання усіх методів одночасно або частково.
З методичної позиції, найпоширенішою мірою ризику є дисперсія, або стандартне відхилення очікуваної дохідності. Вона є доволі точною й широко визнаною мірою ризику, яку використовують у теоретичних моделях оцінювання фінансових інструментів. Це показник розпорошення дохідності навколо очікуваної величини. Чим менше розпорошені ставки доходів навколо очікуваної, тим вищою є впевненість в одержанні цієї дохідності в майбутній період. Можливість прогнозувати з максимальним ступенем імовірності ту чи іншу подію в майбутньому дозволяє відпрацювати в планах і прогнозах стратегію протидії ризику. Співвідношення ступеня ризику і дохідності оцінюється за статистичними методами, ймовірності дозволяють дати кількісну характеристику ризику. Так, ймовірність настання (чи не настання) тієї чи іншої події, як правило, можливо чисельно виміряти у відсотках або інших відносних величинах.
Алгоритми розрахунку показників оцінювання міри ризику представлено в таблиці 12.3.
Таблиця 12.3
Алгоритми розрахунку показників оцінювання міри ризику
Назва показника оцінювання |
Алгоритм розрахунку |
Визначення в алгоритмі |
1. Величина ризику (W) |
W = Pн × Хн |
Pн – імовірність Хн – величина небажаних наслідків |
2. Дисперсія (G2) |
|
Х – очікуване значення
n – число випадків |
3. Середнє квадратичне відхилення (G) |
|
Х – очікуване значення – середнє очікуване значення n – число випадків |
4. Коефіцієнт варіації (V) |
|
G – середнє квадратичне відхилення – середнє очікуване значення |
– середнє
очікуване значення
Науковці пропонують кілька методів вимірювання ризиків, які доцільно використовувати для вибору варіанта вкладення інвестицій:
метод аналогій, який складається з вивчення досвіду інвестування, оцінки результатів реалізованих проектів та екстраполяції їх на перспективу;
метод моделювання ґрунтується на теорії ігор. Гіпотетичний інвестиційний проект (модель) «програється» з метою визначення реакції конкурентів;
демонстраційний метод дозволяє визначити громадську думку стосовно інвестиційного проекту та з’ясувати коло потенційних інвесторів;
метод математичної статистики дозволяють з’ясувати ймовірність настання події.
Оскільки ризик є супутником будь-якого варіанта вкладання інвестицій, розрахунки проводяться з метою мінімізації можливих збитків, тобто визначаються ймовірність рівня втрат, ймовірність того, що вони не перевищать певний рівень, який прийнятний для інвестора. По суті методи математичної статистики являють собою математичне забезпечення методу аналогій.
У даному випадку доречно навести методику оцінки міри ризику, а саме стaвлення інвесторa до ризикy, за допомогою фyнкції корисності, яка чітко викладена в термінax теорії корисності. З позиції оцінювання міри ризику інвестора по осі aбсцис відклaдaють змінy очікyвaного прибyткy, a по осі ординaт – змінy корисності. Чим більш вигнyтa функція корисності інвестора, тим більш несxильним до ризикy він є.
Науковці пропонують також залучати системні показники ступеню ризику, які представлено в таблиці 12.4.
Таблиця 12.4