6. Зарубіжні методики оцінки загального ризику інвестиційного проекту

Сучасна інвестиційна діяльність потребує удосконаленого управлінського підходу, особливо з позиції розробки та впровадження проекту. У більшості випадків вітчизняні інвестори залучають методику оцінки загального ризику інвестиційного проекту, яка ґрунтується на результатах досліджень провідних зарубіжних науковців.

Порядок розрахунку загального ризику інвестиційного проекту (R_заг.) передбачає, крім експертної оцінки (в балах від 10 до 100), визначення долі кожного виду ризику в загальному проектному ризику R_заг.

Дана методика розроблена міжнародними рейтинговими агентствами та дозволяє стандартизувати долі проектних ризиків. Загальний проектний ризик можна розрахувати таким чином:

, (12.3)

де, R₁ - технологічний ризик та ризик будівництва (0,2);

R₂ – ризик невідповідності ринкової позиції проекту (0,25);

R₃ – ризику дій контрагентів, учасників проекту (0,1);

R₄ – ризик надходження грошових коштів та фінансові ризики (0,35);

R₅ – ризику правової структури проекту (0,1).

Вказаний розрахунок надає потік інформації для прийняття інвестиційного рішення, яке також спирається на інформації про результати оцінки ризику методами коригування. Ці методи висвітлюють параметри інтегрування ризику до методів оцінки ефективності проекту. Сутність методів коригування полягає в тому, що деякі вихідні дані інвестиційних проектів, зокрема вартість капіталу, поточні та капітальні витрати, вигоди, економічний термін життя, коригуються (зменшуються або збільшуються) з метою врахування ризику окремого проекту.

У зарубіжній практиці доволі активно застосовують метод скоригованих на ризик ставок дисконту. Це пов’язано з тим, що саме дисконт відіграє ключову роль при оцінці грошових потоків інвестиційного проекту. Даний метод передбачає коригування ставки дисконту за інвестиційним проектом (d_заг) на фактор ризику, який дозволяє визначити чисті грошові потоки за проектом за встановленим інтервалом його планування.

У таких випадках зарубіжні науковці пропонують використовувати для розрахунку, ставку дисконту за проектом (d_заг) із урахуванням премії за ризик, тобто залучати модель CAMP (capital assetspricing model).

, (12.4)

Такий підхід надає можливість інвестору визначити дисконтний поділ на безризикові інвестиції та ризикові інвестиції. При цьому, безризикова складова відповідає нормі доходу безризикових інвестицій, до яких можна віднести короткострокові державні облігації. Ризикова складова пов’язана із коливанням цін на ресурси та зміною дохідностей фінансових інструментів.

Якщо інвестор обирає зазначену методику, то при складанні інвестиційного бізнес-плану він зобов’язаний передбачити премію за ризик, розмір якої має збільшуватися пропорційно зростанню ризиків за певним інвестиційним проектом. У даному випадку вводиться показник β. Він розраховується на базі накопичених статистичних даних та вказує на те, що при зростанні середньоринкової дохідності на 1%, дохідність інвестиції також збільшиться на величину β.

Фахівці інвестиційної справи стверджують, що головною проблемою практичного застосування даного методу є визначення коефіцієнта β для досліджуваного інвестиційного проекту. Це пов’язано з тим, що значення коефіцієнту β залежить від поведінки учасників ринку й проекту протягом всього терміну його реалізації.

Науковці пропонують залучати наступну методику розрахунку β-коефіцієнта:

, (12.5)

де,   - загальна величина проектного ризику.

Як правило, за β-коефіцієнтом визначається коефіцієнт ризику в діапазоні від 1 до 2, що відповідає вимогам моделі CAPM.