Тема 12. Інвестиційні ризики План

1. Поняття інвестиційного ризику та причини його виникнення.

2. Види ризиків інвестиційних проектів.

3. Аналіз інвестиційного ризику: поняття, завдання та етапи.

4. Якісний та кількісний аналіз інвестиційного ризику.

5. Методики оцінювання інвестиційного ризику.

6. Зарубіжні методики оцінки загального ризику інвестиційного проекту.

7. Основні методи вимірювання ризиків.

8. Управління ризиками інвестиційного проекту.

9. Шляхи зниження ризику інвестицій.

1. Поняття інвестиційного ризику та причини його виникнення

Інвестиційне проектування здійснюється зазвичай в умовах невизначеності, яка є об’єктивним явищем. Стосовно реалізації інвестиційного проекту невизначеність являє собою стан неоднозначності розвитку конкретних подій у майбутньому, який може як позитивно, так і негативно вплинути на ефективність реалізації проекту. Зовнішнім проявом невизначеності є ризик, під яким розуміється «небезпека несприятливого результату», «нестабільність, невпевненість у майбутньому».

З одного боку, ризик доцільно розглядати як ймовірність відхилення запланованого результату під час реалізації інвестиційного проекту, що може відбутися під впливом деяких зовнішніх чи внутрішніх факторів(причин ризиків), настання яких неможливо визначити наперед зі стовідсотковою точністю. З іншого боку, розглядають проектний ризик, який пов’язують із загрозою того, що результати реалізації інвестиційного проекту будуть збитковими, та мета інвестування не буде досягнута в повному обсязі.

Інвестори повинні бути впевнені, що прогнозованих доходів від інвестицій в підприємництво вистачить для покриття витрат, виплат заборгованостей та забезпечення окупності капіталовкладень. Мова йде про ризик нежиттєздатності інвестиційного проекту. В загальному розумінні саме цей інвестиційний ризик представляє собою ризик суб'єкта економічних відносин, що здійснює підприємницьку діяльність у вигляді інвестування. Він характеризує можливість виникнення фінансових втрат у суб'єкта господарювання в процесі здійснення інвестиційної діяльності.

В економічній літературі спостерігається неоднозначність у трактуванні рис, властивостей і елементів інвестиційного ризику, у розумінні його змісту, співвідношення об’єктивних і суб’єктивних сторін. Розмаїтість думок про сутність інвестиційного ризику пояснюється, зокрема, багатоаспектністю цього явища, практично повним його ігноруванням в існуючому господарському законодавстві, недостатнім використанням у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Крім того, дослідження показують, що інвестиційний ризик представляє собою складне явище, що має безліч не співпадаючих, а іноді протилежних реальних основ.

Практики доводять, поняття «інвестиційний ризик» доцільно визначати, як можливість настання подій, що спричиняють ті або інші наслідки, включаючи і негативні:

• фінансові наслідки у вигляді втрати інвестиційного доходу;

• невиконання мети інвестування;

• втрата вкладених в потенційних інвесторів коштів.

Незважаючи на існування різних точок зору на дефініцію «інвестиційних ризик», науковці збігаються у визначенні основних його ознак:

• невизначеність господарського середовища як внутрішня сутність ризику;

• існування декількох можливих результатів реалізації інвестиційного проекту;

• ймовірність настання несприятливої події.

Практика свідчить, основною метою оцінки ризику інвестиційного проекту є надання потенційним інвесторам необхідної інформації для прийняття рішення щодо доцільності участі у ньому та передбачити заходи щодо захисту від можливих фінансових втрат. Зменшення ризику можливе у разі проведення ефективного аудиту, основною метою якого є висловлення об’єктивної думки щодо ефективності проекту та обґрунтування доцільності його інвестування в умовах невизначеності та ризику.

Інвестиційного ризику важко позбутися, але ним можна керувати, заздалегідь оцінюючи, розраховуючи, описуючи, плануючи дії, що мають знизити вірогідність небажаних подій під час реалізації інвестиційного проекту. Цей комплекс дій становить зміст управління ризиком і дає змогу підготуватися до небажаних подій і зменшити втрати від них. Проте повністю гарантувати щось у майбутньому не вдається нікому, у тому числі й інвесторові.

Існує ряд чинників макроекономічного та мікроекономічного походження, які викликають появу інвестиційного ризику. Так, на макроекономічному рівні до вказаних чинників варто включити:

• правову незахищеність інвесторів;

• недосконалість податкової політики;

• несприятливий політичний клімат в країні та регіоні;

• бюрократизм будь-якого процесу підприємницької діяльності;

• фінансово-економічна нестабільність в країні;

• нестабільність кон’юнктури ринку;

• зовнішньоекономічні чинники, а саме можливість ембарго, або закриття кордонів.

В інвестиційній діяльності на мікроекономічному рівні питання ризику стоїть дуже гостро. Це спричинюється:

• значною тривалістю інвестиційного циклу від моменту вкладення коштів до часу їх повернення;

• інвестуванням, яке пов’язане з вкладанням великих коштів, матеріальних ресурсів, неефективне використання яких може негативно позначитись на фінансовому стані інвестора;

• фактом того, що часто інвестування здійснюється через третіх осіб (фінансових посередників), тому інвестор, як правило, не має реальної можливості контролювати використання вкладених коштів, оперативно втручатись у виробничий процес тощо.

Практика свідчить, до складу основних причин виникнення інвестиційних ризиків також варто включити:

• недостатньо повну і неточну інформацію, котра застосовується під час впровадження інвестиційного проекту;

• ймовірність виробничо-технологічних ризиків в період інвестиційного циклу (аварії, брак);

• непередбачуваність дій учасників інвестиційного проекту.

Усі фактори, які визначають ступінь інвестиційного ризику, поділяються на дві групи:

• об’єктивні, або зовнішні;

• суб’єктивні, або внутрішні.

До об’єктивних належать фактори, які не залежать безпосередньо від конкретного підприємства інвестора. Своєю чергою, об’єктивні або зовнішні фактори ризику поділяють на:

• фактори безпосереднього впливу (законодавчі і нормативно-правові акти, які регулюють господарську і підприємницьку діяльність, бюджетна, фінансово-кредитна та податкова системи, дії органів влади);

• фактори опосередкованого впливу (політична, економічна, демографічна, соціальна, екологічна ситуації та їхні зміни, стихійні лиха, міжнародні економічні зв’язки та торгівля, НТП).

До суб’єктивних належать фактори ризику, які характеризують безпосередньо конкретне підприємство:

• стратегія розвитку та маркетинг,

• виробничі потужності та технології,

• кадри та мотивація їхньої діяльності.