2. Основні положення Закону України «Про інвестиційну діяльність»

Основне спрямування Закону України «Про інвестиційну діяльність» полягало у забезпеченні рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції. Вказаним нормативно-правовим актом було встановлено загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, визначено загальні положення та порядок здійснення інвестиційної діяльності, державного регулювання інвестиційної діяльності, гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності, захист інвестицій тощо.

Основні положення Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачають трактування понятійного апарату цього процесу, а саме:

• у статті 1 «Інвестиції» законодавець пропонує інвестиції розглядати як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход)або досягається соціальний ефект;

• у статті 2 «Інвестиційна діяльність» передбачає трактування даного поняття з позиції сукупності практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Разом з тим, законодавець стверджує, що інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей;

• у статті 3 «Інноваційна діяльність» тлумачиться як сукупність заходів, спрямованих на створення, впровадження, поширення та реалізацію інновацій відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» з метою отримання комерційного та соціального ефекту, які здійснюються шляхом реалізації інвестицій, вкладених в об'єкти інноваційної діяльності;

• у статті 4 «Об'єкти інвестиційної діяльності» розглядаються як майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права;

• у статті 5 «Суб'єкти інвестиційної діяльності» визначаються як громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також самі держави.

У розділі ІІ «Здійснення інвестиційної діяльності» законодавець окреслює: права суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 7); обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 8); відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9) та джерела фінансування інвестиційної діяльності (ст. 10).

Крім того, значне місце в Законі України «Про інвестиційну діяльність» відводиться державному регулюванню. Так, згідно із ст. 11 державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються пільгові умови для інвесторів, які здійснюють інвестиційну діяльність у найважливіших для задоволення суспільних потреб напрямках, і насамперед у напрямку технічного вдосконалення виробництва та впровадження відкриттів і винаходів.

У статті 12 регламентуються форми державного регулювання інвестиційної діяльності, а у статті 13 порядок прийняття рішень щодо державних інвестицій. При цьому наголошується рішення щодо державних інвестицій приймаються на основі прогнозів економічного соціального розвитку держави, схем розвитку і розміщення продуктивних сил, державних цільових програм та техніко-економічних обґрунтувань, що визначають доцільність цих інвестицій.

В цілому з моменту прийняття, даний законодавчий акт зазнавав змін, чим підвищив свою адаптованість до сучасних умов розвитку країни.