6. Методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів

Для прийняття рішень щодо інвестування того чи іншого проекту необхідною передумовою є оцінка його економічної ефективності. Така оцінка є необхідною як для керівництва підприємства, яке здійснюватиме інвестиційний проект (для формування ефективного інвестиційного портфеля), так і для представлення її зовнішньому інвестору з метою довести йому доцільність вкладання коштів в окремий проект. Очевидно, що ймовірність прийняття помилкових інвестиційних рішень з боку керівництва підприємства залежатиме від якості оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів.

Прийняття рішень інвестиційного характеру ґрунтується на використанні цілого ряду формалізованих методів, як статистичних, так і динамічних. Найбільш широкого застосування в більшості країн світу набули динамічні методи, що враховують зміну вартості грошей у часі і передбачають приведення вартостей майбутніх грошових потоків до одного й того ж самого періоду часу шляхом їх дисконтування чи компаундингу (нарощування).

Статичні методи – ґрунтуються на облікових оцінках, не враховують впливу факторів ринкової економіки, таких, як інфляційні зміни, ризик можливості недоотримання доходу або втрати всього інвестованого капіталу, ліквідність, альтернативність інвестицій, що призводять до зміни вартості грошових потоків у часі, роблять їх сумарно невідповідними та вимагають приведення їх до одного моменту часу – початку або завершення інвестиційного процесу.

В свою чергу, дисконтна методика оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів ґрунтується на таких принципах:

• врахування генерованих грошових потоків проектом за всі стадії його життєвого циклу – від першої витрати на обґрунтування ідеї проекту до останньої вигоди від ліквідації;

• оцінка повернення інвестованого капіталу на підставі показників чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту;

• концепція зміни вартості грошей у часі: реалізація цього принципу здійснюється шляхом приведення усіх грошових потоків за проектом до теперішнього часу;

• концепція альтернативної вартості ресурсів, згідно з якою витрати на використання ресурсів являють собою їх вартість при альтернативному використанні останніх;

• урахування співвідношення ефекту від проекту та обсягу інвестованого капіталу;

• урахування періоду життя проекту; урахування фактора інфляції при порівнянні грошових потоків.

До динамічних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів відносять:

• чисту поточну вартість грошових потоків (NPV),

• внутрішню ставку доходності (IRR),

• період дисконтування окупності інвестицій (DPB),

• індекс рентабельності проекту (PI).

Основна проблема, що виникає при використанні динамічних методів – це вибір ставки дисконтування. Ставка дисконтування повинна відображати альтернативну вартість капіталу і залежати від можливостей вкладення капіталу. В літературі зустрічається значна кількість різних підходів щодо визначення ставки дисконтування. Один з них полягає в тому, що значення ставки дисконтування вибирається на основі розрахунку внутрішньої норми доходності. В цьому випадку для визначення IRR, застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтних множників.

Досліджуючи проблеми оцінювання економічної ефективності інвестиційних проектів, науковці пропонують, в деяких випадках, принципово новий методологічний підхід, що ґрунтується не на дисконтуванні грошових потоків, а на їх нарощуванні (компаудингу), тобто на приведенні усіх грошових потоків за проектом до моменту завершення проекту – майбутньої вартості грошових потоків. Науковці зауважують, що оцінка ефективності інвестиційних проектів на основі компаудингу базується на таких принципах:

• оцінка повернення інвестованого капіталу на підставі показників чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту;

• модифікована концепція вартості грошей у часі: приведення усіх грошових потоків за проектом не до теперішнього, а до майбутнього часу;

• концепція платності ресурсів, ураховуючи власні, що інвестуються в проект (це необхідно враховувати при порівнянні грошових потоків, розподілених у часі). Цей принцип реалізується шляхом приведення усіх капітальних вкладень до майбутнього часу;

• урахування доходів від можливого реінвестування капіталу (цей принцип реалізується у приведенні усіх доходів від проекту до майбутнього часу);

• урахування співвідношення ефекту від проекту та обсягу інвестованого капіталу;

• урахування періоду життя проекту;

• урахування фактору інфляції при порівнянні грошових потоків.

Методи оцінювання економічної ефективності інвестиційних проектів, засновані на компаудингу, дають змогу повніше враховувати фінансово-економічні процеси, що відбуваються на всіх фазах життєвого циклу і проекту, і включити в розгляд усі грошові потоки, що виникають при цьому.

Загальна методика визначення показників оцінювання економічної ефективності інвестиційних проектів та їх призначення демонструє таблиця 11.3.

Таблиця 11.3

Загальна методика визначення показників оцінювання економічної ефективності інвестиційних проектів (Ееф_іп)

Показники оцінювання Еефіп	Загальна методика визначення показників оцінювання Еефіп
Абсолютні показники оцінювання Еефіп	Визначаються як різниця між вартісними оцінками результатів та витратами на реалізацію проекту
Відносні показники оцінювання Еефіп	Обчислюються як відношення вартісних оцінок результатів проекту до загальних витрат на їх отримання
Статичні показники оцінювання Еефіп	Не враховують зміну цінності грошей в часі (різночасні витрати = рівнозначні витрати)
Динамічні показники оцінювання Еефіп	Визначаються на основі значень результатів за проектом протягом всього строку реалізації проекту
Часові показники оцінювання Еефіп	Оцінюється термін окупності інвестиційних витрат за проектом

Існує також наукова думка стосовно доцільності включення до методів оцінки ефективності інвестиційних проектів такі моделі як: детерміновані моделі, імовірнісні моделі, статичні моделі, динамічні моделі за фактором часу, динамічні моделі за параметрами результату.

Отже, існує багато методів, критеріїв, показників та підходів до оцінки інвестиційних планів та задумів, проте їх застосування пов’язане з індивідуальними особливостями і специфікою реалізації окремого інвестиційного проекту. Визначити універсальну методику обчислення економічної ефективності інвестиційних проектів практично не можливо.

У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень щодо доцільності впровадження того чи іншого інвестиційного проекту. На даний час, основними із них вважаються:

Чиста теперішня вартість (ЧТВ) – NPV (англомовна абревіатура) – це сумарна приведена (сьогоднішня, поточна) вартість «чистих» грошових потоків. Або це різниця між сумою дисконтованих (приведених) грошових потоків, отриманих в результаті реалізації проекту та сумою грошових потоків, необхідних для реалізації даного проекту. Розрахунок ЧТВ здійснюється за формулою:

, (11.2)

де ЧД_t – чистий грошовий потік (чистий дохід від проекту) в t-му році, грн.;

І – початкові (стартові) інвестиції, здійснені за період t, грн.;

r – ставка дисконту (вартість одиниці вкладеного капіталу), %-ки записані у вигляді десяткового дробу;

n – тривалість проекту, років;

ТВ – теперішня (приведена) вартість чистих грошових потоків, грн.

У випадку, коли гроші в проект інвестуються не одноразово, а частинами на протязі декількох років, для розрахунку ЧТВ використовується наступна формула:

, (11.3)

де і – число періодів інвестування проекту, років;

І_i – інвестиції, необхідні для впровадження проекту в i-му році, грн.

ЧТВ показує дохід або збитки інвестора від фінансування проекту в порівняні з альтернативним варіантом їх вкладення.

При обрахунку ЧТВ, як правило, використовується постійна ставка дисконту, але при потребі у визначеному періоді її можна змінити. Важливою перевагою даного показника є його адаптивність у просторі та часі, тобто ЧТВ різних проектів, які одночасно реалізуються на підприємстві, можна безпосередньо сумувати з метою визначення привабливості інвестиційного портфеля.

Науковці стверджують, показником, який використовується при оцінці та прогнозуванні фінансової ефективності проектів, є індекс рентабельності (РІ) – RI (англомовна абревіатура), що представляє собою рентабельність вкладеного капіталу, котрий базується на дисконтуванні грошових надходжень. Розрахунок його здійснюється за формулою:

_, (11.4)

Показник РІ тісно пов’язаний з ЧТВ: якщо ЧТВ > 1, то й РІ > 1, і навпаки. Але на відміну ЧТВ даний показник є відносним, і тому його зручно використовувати при виборі варіанту проекту із ряду альтернатив. Схема прийняття рішення на основі РІ-показника наступна: якщо РІ > 1, то проект ефективний, якщо РІ <1 – неефективний. Крім того, чим більший РІ, тим краще для інвестора так, як проект є ефективним.

Достатньо вагомим критерієм оцінювання економічної ефективності інвестиційного проекту виступає термін окупності проекту (ТО) – PBP – (англомовна абревіатура) Payback Period, який використовується переважно в промисловості. Він вказує на кількість років, потрібних для відшкодування капітальних витрат з чистих сумарних доходів і розраховується за формулою:

, (11.5)

Схема прийняття інвестиційного рішення на основі величини ТО-показника наступна: чим менший ТО, тим проект вважається найбільш вдалим та пропонується до впровадження.

Дослідження доводять наявність переваг та недоліків при застосуванні вищевикладених методів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів (табл. 11.4).

Таблиця 11.4

Переваги та недоліки основних методів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів (Ееф_іп)

Вид методу оцінки Еефіп	Переваги методів оцінки Еефіп	Недоліки методів оцінки Еефіп
Чиста теперішня вартість проекту (ЧТВ)	показує ймовірну величину приросту капіталу підприємства у разі реалізації інвестиційного проекту можливість додавати значення чистої теперішньої вартості за різними проектами та аналізувати сукупну величину приросту капіталу	не дає змоги оцінити ефективність проекту з позиції «результати – витрати»
Індекс рентабельності (РI)	оцінює спроможність проекту генерувати дохід з кожної гривні інвестицій	визначена тільки для стандартних фінансових потоків
Термін окупності проекту (ТО)	нескладність розрахунків. показник «сигналізує» про ступень ризикованості проекту	відсутність зв’язку з економічним терміном «життя» інвестицій і, відповідно, неможливість виступати у якості критерію прибутковості