9. Методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів проекту

Важливим завданням інвестиційного менеджменту є визначення найкращого співвідношення між обсягами різних джерел фінансування проектів підприємств.

На сьогодні існує декілька методичних підходів до визначення раціональної структури джерел фінансування капіталу підприємства, які залучають для встановлення оптимізації структури інвестиційних ресурсів.

Достатньо пріоритетним вважається метод нормування показників структури джерел формування інвестиційних ресурсів проекту. Це, насамперед, стосується такого показника структури джерел формування інвестиційних ресурсів як співвідношення власних та запозичених коштів. Якщо ситуація розглядається з позиції фінансування загальної діяльності підприємства, то рекомендоване значення показника приймається на рівні одиниці, що і використовують для оцінки інвестиційних ресурсів проекту.

Інвестиційна практика показує, якщо питома вага власних інвестиційних ресурсів становить 50% і більше у структурі джерел фінансування проекту, то вважається, що усі позичені ресурси у будь-який момент можуть бути повністю компенсовані власними ресурсами. Проте, величина власних інвестиційних ресурсів не є постійною у часі, вона може змінюватися залежно від результативності діяльності інвестора. Крім того, відкриття нового підприємства супроводжується доволі значною часткою акціонерного капіталу у складі власного інвестиційного ресурсу. У зв’язку з цим, інвестору слід пам’ятати, що акціонерний капітал ринкова вартість якого може постійно змінюватися у часі залежно від зміни величини отриманого чистого прибутку може мати сумарні зміни. Тому той факт, що у деякий момент часу величина власних інвестиційних ресурсів за проектом дорівнюватиме розміру позиченого ресурсу інвестором, не означає, що таке співвідношення збережеться і у майбутньому, навіть у разі незмінності величини позичкового інвестиційного ресурсу.

Враховуючи зазначений факт, у більшості випадків інвестор звертається до методу прогнозної оцінки величини наміченого інвестиційного прибутку, за період визначеної життєдіяльності проекту. Такий підхід необхідний так, як нормативне значення показника структури джерел фінансових ресурсів для проекту не може бути однаковим для різних за змістом і метою проектів.

Науковці доводять, що істотним недоліком методу нормування структури джерел формування інвестиційного ресурсу для проекту є те, що цей метод недостатньо враховує вплив показників структури джерел формування фінансових ресурсів на результативність, тобто ефективність діяльності за проектом.

Більшість фахівців інвестиційної діяльності звертаються до зарубіжної практики, яка пропонує метод раціоналізації структури джерел формування інвестиційного ресурсу (капіталу), що базується на так званому «принципі фінансового важеля». Згідно з цим принципом, зростання питомої ваги позикових інвестиційних ресурсів у структурі джерел фінансування проекту призводить до збільшення вартості залучення позикового інвестиційного ресурсу. Така теза ґрунтується на тому, що надання позикового інвестиційного ресурсу у цьому випадку стає більш ризиковим. Проте, здійснити специфікацію та параметризацію залежності між показником структури джерел фінансування проекту та ціною кредитного інвестиційного ресурсу дуже важко. Тому використання принципу «фінансового важеля» не дає змоги побудувати узагальненого алгоритму знаходження оптимальної структури джерел фінансування проекту, оскільки формалізація критерію такої оптимізації є практично неможливою.

Існує наукова позиція, що методологія оптимізації структури інвестиційних ресурсів, для фінансування проекту, на сьогоднішній день ґрунтується на теоріях управління капіталом підприємства. Проте в даному випадку практично не враховують ті види інвестиційних ресурсів, які не відносяться до фінансових. Також чітко не визначено методи оптимізації співвідношення між внутрішніми та зовнішніми інвестиційними ресурсами проекту.

Сучасні підприємства, при визначенні співвідношення між внутрішніми та зовнішніми інвестиційними ресурсами спираються на внутрішня система управління проектом та ефективність прийняття інвестиційних рішень. Процес оптимізації структури інвестиційних ресурсів включає декілька етапів (табл. 10.3).

Таблиця 10.3