8. Власні інвестиційні ресурси: прибуток та амортизація

Інвестиційні ресурси формуються здебільшого за рахунок власних (внутрішніх) джерел, особливо за рахунок прибутку та амортизаційних відрахувань. Актуальною науковою проблемою є удосконалення механізму регулювання власних (внутрішніх) джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємств.

Доведено, що одним з найважливіших джерел формування фінансового ресурсу інвестиційної діяльності підприємств є прибуток. Прибуток розглядається з двох позицій: як прибуток отриманий у результаті виробництва та реалізації продукції (послуг); як прибуток у вигляді відсотків (дивідендів), отриманих від придбання (векселів) цінних паперів. Фактори, що формують прибуток і функції, які він виконує, взаємопов’язані, взаємозалежні. Формуючи прибуток, вони впливають на інвестиційний процес і є його складовими. Приріст прибутку в основному забезпечується за рахунок: випуску нової продукції, нових ринків збуту підвищення продуктивності праці.

Прибуток є категорією багатогранною за формою прояву та методами вимірювання. Саме прибуток можна ідентифікувати тільки тоді, коли чітко визначені поняття, з одного боку, доходів і витрат (або капіталу), з іншого боку, способів їх оцінки та взаємозв’язку в єдиному алгоритмі розрахунку. Із урахуванням процесів інвестування прибуток як понятійна категорія представляє собою певний дохід від операції, що попередньо передбачала здійснення інвестицій та витрат, яка виявляється в збільшенні сукупного економічного потенціалу (багатства) інвестора після закінчення (фактичного або умовного) цієї операції.

Прибуток, виступаючи індикатором успішності роботи підприємства, є одночасно і фактором, що визначає подальший його розвиток. При цьому зростання або зменшення обсягів чистого прибутку підприємств сприяє розширенню або зменшенню масштабів їх інвестиційної діяльності, тобто між цими показниками існує пряма залежність.

Фактори, що формують прибуток впливають на інвестиційний процес і є його складовими. Роль прибутку в ухваленні інвестиційного рішення залежить від його видів: короткостроковий очікуваний прибуток – це повне самофінансування, швидкісне здійснення інвестицій. В основному інвестування передбачає довгострокові вкладення, тому наступний вид прибутку – довгостроковий очікуваний прибуток. Він пов’язаний з цілю виробництва товару. У розвинених країнах єдиним можливим критерієм інвестиційних процесів є одержання максимального прибутку (у коротко-, середньо- та довгостроковому планах).

Крім прибутку, важливим джерелом формування фінансового ресурсу інвестиційної діяльності підприємств є амортизаційні відрахування, які за своїм економічним змістом є неінфляційним джерелом для оновлення виробничих фондів. Амортизація представляє собою процес поступового перенесення вартості основних фондів (зарахування її до витрат виробництва чи обігу) в міру їх зношування на виготовлення продукції і використання цієї вартості для простого або розширеного відтворення зношених засобів праці. Отож, амортизаційні відрахування – це періодичні відрахування частини вартості основних засобів з метою відшкодування їх зношування. За допомогою амортизації регулюється швидкість обороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві.

Вважається, що амортизаційні відрахування мають двояку функцію: вони є розрахунковими витратами в собівартості продукції, а їх сума у виручці від реалізації продукції – джерело фінансування інвестицій підприємства.

Питання амортизації займають важливе місце в теорії і практиці відтворення основних фондів. При аналізі інвестицій амортизація є ключовою статтею прогнозованих грошових потоків. За її допомоги здійснюється оцінка активу протягом періоду його використання. З огляду на це амортизацію основних засобів можна охарактеризувати таким чином:

• амортизація основних засобів – це досить тривалий процес перенесення частини вартості основних засобів на виробничі витрати;

• амортизація часто є однією з самих великих статей витрат в бюджеті інвестицій;

• сума амортизації зменшує податкові зобов’язання суб’єктів господарювання;

• внаслідок того, що амортизація є негрошовими витратами і ніякі кошти не виходять за межі підприємства, суб’єкт господарювання отримує можливість використовувати ці кошти.

Основними елементами амортизаційної політики підприємства є:

• порядок оцінки і переоцінки основних засобів;

• визначення строків корисного використання; вибір способів нарахування амортизації;

• забезпечення цільового використання амортизаційних відрахувань;

• вибір найбільш ефективних форм відтворення основних засобів;

• удосконалення структури засобів праці.

Для всіх видів економічної діяльності характерним є поступове збільшення обсягу нарахованої амортизації основних засобів, що пояснюється перевищенням обсягу нововведених основних засобів над вибулими. Використання морально застарілої, але фізично не зношеної техніки призводить до відносного збільшення витрат на виробництво, стримує вдосконалення технологічного процесу.

Практика свідчить, в процесі формування амортизаційної політики необхідно встановити взаємозв’язок між способами оновлення основного капіталу та стратегією довгострокового розвитку підприємства, що дозволяє на практиці ухвалювати певні управлінські рішення, в тому числі стосовно амортизації основних засобів як джерела фінансування капітальних вкладень.

Дослідження показують, що роль прибутку та амортизації в процесі акумуляції фінансового ресурсу для забезпечення інвестиційної діяльності підприємств досить різна. Прибуток є результатом господарської діяльності (коли доходи переважають над витратами, скоригованими на суму амортизаційних відрахувань), а амортизаційні відрахування формуються в процесі виробничої діяльності (коли нараховується знос на основні засоби, задіяні у виробництві продукту). Отже, амортизаційний ресурс фінансування інвестиційної діяльності утворюється внаслідок виробництва, прибуток – внаслідок позитивних результатів господарювання (перевищення доходів над витратами).