Інвестиційна стратегія: сутність, види та етапи розробки
Мистецтво вибору інвестиційної стратегії полягає у правильній оцінці ключових напрямів технологічного перевороту у визначенні перспективних ринкових ніш і концентрації засобів для їх прискореного освоєння, а також у державній підтримці інвестиційного бізнесу. Тому важливим завданням для підприємства є розробка та своєчасна зміна типу інвестиційної стратегії, послідовна її реалізація.
Поняття «інвестиційна стратегія» в сучасній економічній літературі тлумачиться як формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення. При цьому інвестиційна стратегія підприємства передбачає насамперед запровадження реальних інвестиційних проектів і формування портфелів такого типу. Деякі науковці пропонують розглядати інвестиційну стратегію, з одного боку, як основний напрям інвестиційної діяльності підприємства, який в довгостроковій перспективі повинен привести підприємство до досягнення інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту, з іншого боку, як сукупність стратегічних рішень, що охоплюють вибір, пріоритети і розміри використання можливих джерел залучення і вкладення фінансових ресурсів.
Доведено, що метою інвестиційної стратегії є визначення пріоритетних напрямів і форм інвестиційної діяльності підприємства, характеру формування інвестиційних ресурсів і послідовності етапів реалізацій довгострокових інвестиційних цілей, що забезпечують передбачений розвиток підприємства.
Практики пропонують розглядати інвестиційну стратегію в тісному взаємозв’язку з іншими функціональними стратегіями підприємства, тому що реалізація товарно-ресурсної, технічної, соціальної та інших компонент комплексної стратегії підприємства вимагає підтримки у вигляді сукупності базисних рішень в інвестиційній сфері. В межах інвестиційної стратегії можуть бути виділені основні напрямки інвестиційної діяльності підприємства:
інвестиції на підтримання простого відтворення (переважно з амортизаційних фондів з залученням додаткових коштів у випадку інфляції і знецінення накопичень);
вкладення в капітальне будівництво;
інвестиції в приріст оборотних коштів;
фінансування інноваційних розробок та НДДКР.
Саме ці напрямки представляють стратегічні орієнтири при формуванні інвестиційної стратегії підприємства в іншому, відмінному від проектного, розрізі.
З наукової позиції, існують чотири стратегічних напрямки інвестиційної діяльності. Вони відрізняються за певними параметрами:
тривалість очікування базового інвестиційного ефекту;
обсяг необхідних початкових і передбачуваних подальших вкладень;
ступінь ризику і вірогідність досягнення стратегічних інвестиційних цілей;
оптимальний очікуваний інвестиційний ефект.
Види інвестиційних стратегій підприємства представлено в таблиці 9.1.
Таблиця 9.1
Сутнісна характеристика видів інвестиційних стратегій підприємства
Вид інвестиційної стратегії |
Сутнісна характеристика інвестиційної стратегії |
Інвестиційна стратегія оптимізації |
інвестування додаткових коштів в оптимізацію вже існуючих товарів (послуг) |
Інвестиційна стратегія інновації |
інвестування в придбання нових технологій, розробку нових товарів (послуг) |
Інвестиційна стратегія сегментації |
інвестування фінансових ресурсів з метою захоплення нових ринків |
Інвестиційна стратегія диверсифікації |
інвестування значних обсягів ресурсів у розширення об’єктів діяльності, номенклатури продукції тощо |
Формування інвестиційної стратегії є доволі тривалим і творчим процесом. Воно базується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційного клімату) і кон’юнктури інвестиційного ринку в цілому та в розрізі окремих його сегментів. Складність цього процесу полягає в тому, що здійснюється постійний пошук і оцінка альтернативних варіантів інвестиційних рішень, найповніше відповідаючи іміджу підприємств. Певна складеність є і в тому, що стратегія не є незмінною, потребує постійного корегування з врахуванням зміни зовнішніх умов та нових можливостей росту підприємств.
Передумовою формування інвестиційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку підприємств. Відносно неї інвестиційна стратегія має підпорядкований характер і повинна узгоджуватися з нею по цілях та етапах реалізації. Інвестиційна стратегія в цьому випадку розглядається як головний фактор забезпечення ефективного розвитку компанії у відповідності із обраною нею загальною економічною стратегією.
Рядом авторів запропонований алгоритм розробки інвестиційної стратегії підприємства з використанням портфельного підходу і єдиної системи показників ефективності інвестиційного проекту. Розробка інвестиційної стратегії підприємства здійснюється в декілька етапів (рис. 9.5.).
Рис. 9.5. Етапи формування інвестиційної стратегії підприємства
Як показує практика, оцінка розробленої інвестиційної стратегії відбувається за наступними критеріями:
узгодженість інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку підприємства;
внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії – тобто узгодженість між собою окремих стратегічних цілей і напрямків діяльності, а також послідовність їх виконання;
узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем – відповідність прогнозованим змінам економічного розвитку і інвестиційного клімату країни та кон’юнктурі інвестиційного ринку;
можливість реалізації інвестиційної стратегії з врахуванням наявного ресурсного потенціалу – можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел, кваліфікація персоналу та технічна озброєність підприємства; прийнятність рівню ризику, пов’язаного з реалізацією стратегії;
результативність інвестиційної стратегії.
Пріоритетним завданням розробки інвестиційної стратегії доцільно вважати не стільки максимізацію прибутку від інвестиційної діяльності, скільки забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови достатньої його фінансової стійкості. Особливого значення набуває дотримання оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективності інвестиційної діяльності. Оптимальна структура інвестиційних ресурсів забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, в той час як неоптимальний її варіант генерує ризики порушення фінансової стійкості і неплатоспроможності підприємства.