7. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів

Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів виступає провідним етапом його адаптації відповідно поставленої ідеї та мети. На цьому етапі проводиться укрупнена оцінка найважливіших техніко-економічних параметрів, яка дозволить виявити доцільність розробки конкретного інвестиційного проекту і приблизно оцінити його економічну життєздатність.

Метою цього етапу вважається запобігання попереднім витратам коштів та часу на первісно збитковий проект, тобто на цьому етапі менеджери визначають, чи варто займатися подальшою розробкою інвестиційного проекту. Крім того, береться до уваги той факт, що в умовах інфляції, коли курс національної грошової одиниці різко змінюється, всі розрахунки доцільно проводити в тих валютних одиницях, курс яких продовж тривалого часу має відносно сталий характер.

Отже, розробка техніко-економічного обґрунтування проекту починається з того, що формулюється кінцева мета проекту, якою звичайно є задоволення потреб ринку в тому чи іншому товарі, що повинно дати прибуток власнику проекту. Також приблизно виявляються можливі шляхи досягнення цієї мети, тобто розглядається багатоваріантність напрямків розробки проекту з точки зору вибору технології, устаткування, виробничої потужності, місця розміщення, фінансування, строків виконання проекту.

Після формулювання кінцевої мети інвестиційного проекту визначається орієнтовна потреба в продукції (як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках), яка буде вироблятися із застосуванням технологічних рішень, закладених у проект. Водночас визначається загальна пропозиція такої ж або аналогічної продукції, що виробляється іншими виробниками. В такій спосіб визначається «ніша» на ринку та орієнтовний попит на майбутню продукцію. Паралельно з цим можна визначати показники (якість продукції, зручність використання, ціна тощо), які дозволять не тільки конкурувати з якимось на ринку, але, можливо, і витісняти когось з нього.

Після того, як розраховано орієнтовний попит на нову продукцію по роках реалізації проекту, за допомогою орієнтовних цін на неї обчислюються очікувані грошові надходження від її продажу по роках. На основі наміченої таким чином річної виробничої програми підбираються варіанти технічного (технологічного) оснащення виробництва і розраховується виробнича потужність підприємства.

Для оцінки реальності виконання намічених у проекті рішень важливе значення має виявлення можливостей забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, напівпродуктами, енергетичними і трудовими ресурсами.

Практика свідчить, прийняття технологічних рішень, що дозволять реалізувати проект, дасть можливість приблизно підрахувати розмір витрат по проекту, причому враховуються як однотермінові (капітальні вкладення), так і поточні (щорічні виробничі експлуатаційні) витрати, а також проценти, які будуть сплачуватися по кредиту.

Технологічний аспект викликає необхідність проведення оцінки ефективності проекту. Як правило, менеджери обирають методику оцінки ефективності інвестиційних проектів, яку розроблено на підставі базових принципів аналізу інвестиційних проектів, що застосовуються до будь-яких типів проектів незалежно від їхніх технічних, технологічних фінансових, галузевих або регіональних особливостей. Так, оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів здійснюється на підставі порівняння обсягу інвестиційних затрат, з одного боку, та сум і термінів повернення інвестиційного капіталу – з другого. Водночас, розгляд проекту триває упродовж усього його життєвого циклу (розрахункового періоду) – від проведення передінвестиційних досліджень до завершення проекту.

У більшості випадків залучається принцип позитивності та максимального ефекту. Щоб інвестиційний проект з боку інвестора був визнаний ефективним, треба, щоб ефект реалізації проекту, який впроваджується, був позитивним. При порівнянні альтернативних інвестиційних проектів перевага повинна віддаватися проекту з найбільшим значенням ефекту. Разом з тим, використовують принцип «облік чинника часу». При оцінці ефективності проекту повинні враховуватися різні аспекти чинника часу, у тому числі:

• динамічність (зміна в часі) параметрів проекту і його економічного середовища;

• розриви в часі між виробництвом продукції або надходженням ресурсів і їх оплатою;

• нерівноцінність різночасних витрат;

• оцінка обсягу інвестиційних затрат повинна охоплювати усю сукупність використовуваних ресурсів, пов’язаних з реалізацією проекту.