8. Офшорні компанії: типи та особливості

Функціонування офшорних зон неможливе без створення в них офшорних компаній. Під офшорною компанією розуміють будь-яку форму ведення бізнесу, що отримала офшорний статус. Офшорна компанія може отримати пільги тільки у разі володіння компанією іноземцями, а прибуток повинен вилучатися за межами юрисдикції, де вона зареєстрована. Офшорній компанії заборонено вести підприємницьку діяльність у країні реєстрації, тому що в іншому випадку держава поставила би в нерівні умови місцеві фірми порівняно з офшорними, які мають податкові пільги.

Офшорна компанія характеризується особливим організаційно-юридичним статусом підприємства, який забезпечує їй максимальне зниження податкових втрат. З юридичної точки зору офшорна компанія принципово нічим не відрізняється від інших компаній і підприємств. Вона є повноправним суб'єктом господарських правовідносин і може здійснювати операції нарівні з іншими юридичними особами.

Найпростіша офшорна схема заснована на універсальному принципі податкового кодексу, згідно з яким обов'язковим оподаткуванням підлягають доходи, отримані на території даної держави. Якщо ж джерело доходу розташоване поза цією країною або «ніде» ясно, він може не оподатковуватися в своїй юрисдикції. Ця схема застосовується при посередницьких послугах, в зовнішній торгівлі, в консультаційній комерції. Отримані доходи поступають на рахунки офшорних компаній.

При експорті товарів з України ціна може бути значно нижчою, щоб прибуток, який мав потрапити під оподаткування, залишився в офшорній компанії. В іншому випадку ціну може бути завищено для отримання в подальшому значно більшої, ніж за законом, суми відшкодування податку на додану вартість.

При імпорті товарів в Україну з використанням офшорних компаній ціна, як правило, занижується для мінімізації податкових і митних відрахувань при перетинанні кордону. Для кожної держави з її законодавством існують окремі схеми мінімізації податків. Близько 80% інвестицій в Україну зроблено українцями через офшорні компанії.

Практика свідчить головні особливості офшорної компанії пов'язані з її нерезидентним статусом. Такий статус зазвичай пов'язаний з вимогою проведення ділових операцій за межами юрисдикції, де ця офшорна компанія офіційно зареєстрована. Тільки в цьому випадку вона звільняється від всіх або від більшості податків на території материнської юрисдикції. Іншими словами, офшорна компанія в більшості випадків не може бути резидентом своєї офіційної юрисдикції.

Існує широкий спектр офшорних операцій, обслуговуючих найрізноманітніші потреби фізичних і юридичних осіб. До їх числа входить використання для розрахунків в Україні і за кордоном корпоративних дебетових і кредитних карток, відкритих на ім’я офшорної компанії.

Через офшорні фірми можна дістати доступ до кредитних ресурсів іноземних банків, до міжнародного ринку депозитів і послуг з управління капіталом і інвестиціями. У власника офшорної фірми з'являється широкий вибір фінансових посередників і схем роботи.

Вважається, що офшорна компанія виступає засобом управління ризиком. Розмістивши через офшорну компанію засоби в першокласних зарубіжних банках, можна уберегтися від політичних і економічних потрясінь і інших ризиків.

Практика свідчить, офшорна компанія є ефективним засобом підвищення прибутковості міжнародних господарських операцій, оскільки дозволяє економити значні суми на сплаті податків. Саме це, а також майже повна відсутність в офшорних зонах державного контролю за діяльністю підприємств із офшорним статусом обумовили їх поширення у бізнесовій практиці підприємців усіх країн світу. Як правило, офшорні компанії здійснюють операцію з цінностями, які визнано законодавством та, які мають достатньо привабливі характеристики з боку інвестиційних партнерів.

Типи офшорних компаній представлено в таблиці 6.3.

Таблиця 6.3