4. Класифікація іноземних інвестицій

Іноземні інвестиції класифікують при залученні різних ознак. Деякі науковці вважають, що в основному іноземні інвестиції варто розмежовувати на державні та приватні. Державні інвестиції – це позики, кредити, які одна держава або група держав надає іншій державі. У цьому випадку йдеться про відносини між державами, що регулюються міжнародними договорами і до яких застосовуються норми міжнародного права. Під приватними розуміють інвестиції, які надають приватні фірми, компанії чи громадяни однієї країни відповідним суб’єктам іншої країни. Інвестиційні відносини настільки складні та багатогранні, що нерідко відносини між державами тісно пов’язані з відносинами між приватними інвесторами. Такий зв’язок найбільше проявляється, коли інвестор передає свої права та вимоги державі.

Достатньо вагомою класифікаційною ознакою іноземних інвестицій є залежність від ступеня контролю над зарубіжними компаніями. У цьому випадку іноземні інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прямі інвестиції виступають основною формою експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного контролю і надає право безпосереднього розпорядження закордонною компанією. За визначенням МФВ, прямі іноземні інвестиції існують у тому випадку, коли іноземний власник володіє не менш ніж 25% статутного капіталу акціонерного товариства

Портфельні іноземні інвестиції визначаються як капітальні вкладення, частка яких у капіталі нижче межі, визначеної для прямих інвестиції. Самі портфельні іноземні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи прерогативи інвестора отриманням частки прибутку (дивідендів).

Варто зазначити, що науковці з різної позиції розкривають сутність портфельних іноземних інвестицій. З одного боку, їх представлено як вкладення в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою отримання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу тощо. З іншого боку, портфельні іноземні інвестиції трактують, як капітальні інвестиції, які обмежують права інвестора щодо отримання прибутку (дивідендів) і не забезпечують контролю за закордонними компаніями.

Особливостями портфельних іноземних інвестицій вважаються:

• за їх участі відбувається лише перелив фінансових ресурсів з метою міжнародної диверсифікації, використання різниці процентних ставок чи відмінностей в оподаткуванні;

• інвестиції проводяться лише в цінні папери;

• мають недовготривалий характер і є більш ліквідними;

• іноземні інвестиції не справляють значного й довготривалого впливу на економіку приймаючої країни.

З теоретичної позиції іноземні інвестиції можна класифікувати і за іншими ознаками (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Групування іноземних інвестицій на основі класифікаційних ознак

Класифікаційна ознака	Групування іноземних інвестицій на основі класифікаційних ознак
За формою власності іноземних інвестицій	державні, приватні, міжнародних організацій, недержавних організацій, змішані
За величиною іноземні інвестиції	малі (до 10 тис. дол.), середні (до 100 тис. дол.), великі (від 100 тис. дол..)
За джерелом вкладення іноземні інвестиції	первинні іноземні інвестиції, реінвестиції (активи, отримані іноземним інвестором у результаті господарчої діяльності на території приймаючої країни у вигляді доходів і спрямовані на розширення виробництва)
За геополітичною спрямованістю іноземних інвестицій	інвестиції розвинених країн, інвестиції країн, що розвиваються, інтернаціональні інвестиції
За формами державних гарантій	гарантії від зміни законодавства; гарантії, щодо незаконних дій державних органів та їхніх службових осіб; гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності, гарантії переказу прибутків, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій; інші гарантії
За режимом оподаткування	загальний режим оподаткування, пільговий режим оподаткування (податкові канікули, інвестиційні знижки, податковий кредит, прискорена амортизація, інвестиційні субсидії)

В залежності від ситуації та мети управління іноземними інвестиціями залучають класифікаційну ознаку «за ступенем повернення іноземної інвестиції». Групування за зазначеною класифікаційною ознакою проводять з позиції:

• іноземні інвестиції, що повертаються (кредити, позики);

• ризикові іноземні інвестиції (частка у власності капіталу);

• іноземні інвестиції, що не повертаються (технічна допомога міжнародних організацій).