Основні аспекти інвестиційної діяльності
Дефініція «інвестиційна діяльність» представляє собою не просто вкладання наявних ресурсів з метою отримання прибутку, а, перш за все, це важлива складова міжнародного руху капіталу, котра здатна забезпечити міграцію капіталу з однієї країни в іншу, а також прискорювати цю міграцію в одних сферах світового господарства, та уповільнювати в інших. З іншого боку, інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій фізичних юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Більш розширений варіант поняття «інвестиційна діяльність» характеризується як комплекс заходів і практичних дій юридичних та фізичних осіб (українських або іноземних), а також держави щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
У законодавстві України інвестиційна діяльність визначається як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Ця діяльність може здійснюватись у таких формах:
інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об’єднаннями та товариствами, а також суспільними та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
державне інвестування;
іноземне інвестування;
спільне інвестування засобів і цінностей громадянами і юридичними особами України, іноземними державами та їх суб’єктами господарювання.
Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технологічна продукція, інтелектуальна власність, інші об'єкти власності, майнові права та інші.
До показників інвестиційної діяльності відносяться:
інвестиційні товари (блага);
обсяг інвестицій за джерелами їх формування: державні, підприємницькі, домашніх господарств, іноземні;
структура інвестицій, що характеризує розподіл загального їх обсягу по окремих структурних складових включає: ресурсну структуру (капітал, людина, науково-технічний прогрес, природоохоронні заходи); технологічну структуру (придбання машин і устаткування, допоміжних матеріалів); відтворювальну структуру, яка фінансується за рахунок заощаджень, амортизації, зовнішніх джерел.
Інвестиційну діяльність необхідно планувати. Для того, щоб спланувати подальшу роботу, необхідно виробити певну стратегію, яка буде складатися із рішень, що забезпечать собою у подальшому ефективне функціонування й розвиток підприємства. Також потрібно враховувати показники інвестиційного процесу.
Управління інвестиційною діяльністю слід розглядати як складову загальної системи управління підприємством та здійснюючи звертати увагу на:
інтегрованість із загальною системою управління підприємством;
комплексність в процесі формування управлінських рішень щодо реалізації інвестицій у взаємозв'язку з кінцевими результатами фінансової діяльності підприємства;
високий рівень динамізму управління в галузі формування і реалізації інвестицій;
багатоваріантність підходів щодо прийняття окремих управлінських рішень в сфері формування інвестиційних ресурсів підприємства;
орієнтація на стратегічний розвиток підприємства.
З іншої точки зору, управління інвестиційною діяльністю представляє собою сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій, тобто воно здійснюється на основі: інвестування недержавним коштом, державного інвестування, іноземного інвестування, спільного інвестування. Менеджмент інвестицій може упроваджуватись у найрізноманітніших формах: реальній, фінансовій, інтелектуальній, інноваційній.
Метою управління інвестиційною діяльністю вважається (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Зміст мети управління інвестиційною діяльністю
Практика доводить, що головною метою управління інвестиційною діяльністю підприємства є отримання максимального прибутку не тільки у поточному, але й у перспективному періодах. Це передбачає розв’язання низки питань, зокрема:
розробка інвестиційної стратегії підприємства;
пошук і формування інвестиційних ресурсів;
оцінка ефективності проектів;
формування і оцінювання інвестиційного портфелю;
оцінка інвестиційної привабливості підприємства.
Управління інвестиційною діяльністю передбачає необхідність проведення фінансово-економічних розрахунків, які пов'язані з потоками грошових коштів в різні періоди. Вирішальною при цьому є оцінка вартості грошей, яка з часом змінюється з урахуванням норми прибутку на фінансовому ринку.
У сучасних умовах все більше керівників пріоритетного значення надає формуванню перспективних напрямів інвестиційної діяльності підприємства, ефективним інструментом чого є стратегічне планування. Стратегічне планування інвестиційної діяльності являє собою найбільш складну форму планування. Ця складність зумовлена, насамперед, довгостроковим періодом здійснення стратегічного планування й виникаючою звідси високою мірою непередбачуваності реалістичності планових рішень.
Ефективність системи управління буде досягатись за рахунок покращення інвестиційної діяльності в основних її частинах: організаційна забезпеченість, інформаційна забезпеченість, планування, контроль, моніторинг інвестиційних проектів, проведення фінансових та економічних розрахунків, оцінка ефективності.
Вагоме місце в системі управління інвестиційною діяльністю належить контролю, основними принципами побудови якого є:
направленість на реалізацію інвестиційної стратегії;
орієнтованість на стандарти;
відповідність методів контролю методам аналізу та планування;
своєчасність проведення контролю дозволяє усувати поточні відхилення до того, як вони можуть прийняти серйозний характер;
гнучкість та простота побудови;
економічність передбачає рівність обсягів видатків щодо розміру ефекту, який може бути досягнутий в процесі його здійснення.
Підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю з урахуванням невизначеності залежить від: оптимального поєднання централізації і децентралізації управління інвестиційною діяльністю; науковості процесу організації аналітичного забезпечення управління інвестиційною діяльністю; вироблення нових цілей і завдань щодо вдосконаленню організації аналітичного забезпечення методичного апарату управління інвестиційною діяльністю; безперервне вдосконалення управління інвестиційною діяльністю; взаємодія і розумна регламентація; постійність та незмінність аналітичного забезпечення й інформаційної достатності управління інвестиційною діяльністю; відповідність характеру роботи потенційним можливостям та спроможностям виконавця; безперервність підвищення кваліфікації менеджерів по управлінню інвестиційною діяльністю.
Головною проблемою розвитку інвестиційної діяльності в Україні є недостатність внутрішнього інвестиційного потенціалу. Нестача ж інвестиційних ресурсів завжди приводить до пошуку альтернативних джерел залучення зовнішніх фінансових ресурсів як у середині країни (банківські кредити), так і за її межами (іноземні інвестиції).
Держава намагається виправити ситуацію, яка склалася у сфері фінансування інвестицій, про що свідчать такі базові принципи Концепції Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки (рис. 1.2).
Державне управління інвестиційною діяльністю можна визначити як підзаконну, юридично-владну виконавчу та розпорядчу діяльність відповідних органів виконавчої влади по здійсненню покладених на них функцій управління, необхідних у процесі управління економічним розвитком країни.
Рис. 1.2. Базові принципи Концепції Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності