«Форма власності»
Деякі науковці пропонують проводити групування фінансових інвестицій за регіональною ознакою: внутрішні, закордонні та іноземні. Внутрішні фінансові інвестиції представляють собою вкладення у фінансові активи вітчизняних підприємств. Закордонні розглядаються як вкладення коштів у фінансові активи інвестування за межами території даної держави. В свою чергу, іноземні фінансові інвестиції виступають у вигляді вкладень іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав міжнародних урядових і неурядових організацій.
Форми фінансових інвестицій
Форми фінансових інвестицій включають: вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств; вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів та вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів.
Кожна із зазначених форм фінансових інвестицій має свою характеристику. Так, внесення капіталу до статутних фондів спільних підприємств є такою формою фінансового інвестування, яка найбільш тісно пов’язана з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв’язків з постачальниками сировини і матеріалів (у разі участі в їхньому статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури; розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки; різноманітні форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності та інші стратегічні напрямки розвитку підприємства.
В свою чергу, форма фінансового інвестування «внесення капіталу в дохідні види грошових інструментів» спрямована перш за все на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом інвестування грошових інструментів є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу, її головною метою є генерування інвестиційного прибутку.
Найбільш масовою і перспективною вважається форма фінансових інвестицій з позиції внесення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Вона характеризується внесенням капіталу в різноманітні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку. Використання саме цієї форми фінансового інвестування пов’язане з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень:
визначення видів фінансових інструментів інвестування;
встановлення термінів здійснення фінансових інвестицій;
найбільш високим рівнем державного регулювання і захисту інвестицій;
розвинутою інфраструктурою фондового ринку;
наявністю оперативної інформації про стан і кон’юнктуру фінансового ринку в розрізі окремих його сегментів тощо.
Фінансові інструменти інвестування: сутність, види та модель оцінки
Фінансові інструменти представляють собою контракти, які одночасно приводять до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструменту власного капіталу в іншого. Таке визначення затверджено Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти».
Фінансові інструменти прийнято групувати на: фінансові активи; фінансові зобов'язання; інструменти власного капіталу та похідні фінансові інструменти. Фінансові активи включають: грошові кошти, необмежені для користування і їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, які утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи. Фінансові зобов'язання складаються з фінансових зобов'язань, призначених для перепродажу та інших фінансових зобов’язань. Інструментами власного капіталу є прості акції та інші види власного капіталу. До похідних фінансових інструментів відносять ф'ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні цінні папери.
Фінансові інструменти, які виступають об’єктами фінансових інвестицій групують з позиції основних та похідних (рис. 5.3).
Рис. 5.3. Види фінансових інструментів
Оцінка фінансових інструментів інвестування здійснюється на основі зіставлення обсягів інвестиційних витрат та сум поверненого грошового потоку. Формування цих показників в умовах фінансового інвестування має суттєві відмінності.
Так, в сумі поверненого грошового потоку при фінансовому інвестуванні відсутній показник амортизаційних відрахувань. Це пов’язано з тим, що фінансові інструменти, на відміну від реальних інвестицій, не містять в своєму складі амортизаційних активів. Амортизаційні активи надають можливість формувати позитивний грошовий потік проекту та брати участь у накопиченні власного інвестиційного ресурсу, а, як наслідок, сприяють зниженню навантаження на процес фінансування проекту. Фінансові інвестиції не мають такої особливості. Тому за фінансовими інвестиціями основу грошового потоку складають суми відсотків, які періодично виплачуються за ними.
Практика доводить, оцінка ефективності фінансового інструменту інвестування зводиться до оцінки реальної його вартості, яка забезпечує отримання очікуваної норми інвестиційного прибутку.
Класична модель оцінки фінансового інструменту інвестування передбачає залучення такого алгоритму:
де ВДП – грошовий потік, який очікують повернути за період використання фінансового інструменту;
НП – очікувана норма прибутку за фінансовим інструментом, яка виражена десятковим дробом (формується інвестором з урахуванням рівня ризику);
n – число періодів фінансування грошових потоків, які підлягають поверненню.
Головним результатом вільного перетворення фінансових інструментів у грошові кошти і навпаки є розподіл фінансового ринку на первинний і вторинний. Доведено, життєвий цикл будь-якого фінансового інструменту визначається періодом часу між датою його випуску і датою погашення. Вартість фінансових інструментів перебуває в прямій залежності від тривалості їх життєздатності.