2. Класифікація фінансових інвестицій

Класифікація фінансових інвестицій за найбільш істотними критеріями дозволяє не лише систематизувати окремі їх види, виявити спільні ознаки та відмінності у їх змісті, але й використати отримані результати для удосконалення залучення фінансових інвестицій з ринків капіталу в реальну економіку.

Нагадаємо, податкове законодавство України визначає термін «фінансові інвестиції» як господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції, згідно з Податковим кодексом України, поділяють на прямі та портфельні. Прямі інвестиції – господарські операції, які передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою в разі їх розміщення такою особою.

Господарські операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку (за винятком операцій з купівлі акцій як безпосередньо підприємством, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% від загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносять до портфельних інвестицій.

Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням портфеля та є придбанням цінних паперів та інших активів. Портфель – сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, які є інструментом для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника (у нашому випадку – ефективна діяльність нашого підприємства чи організації на фінансовому ринку).

Прямі та портфельні інвестиції можуть належати до розряду ризикованих. Ризиковані інвестиції (венчурний капітал) – це інвестиції у формі випуску нових акцій, що відбувається у нових сферах діяльності, пов'язаних з великим ризиком. Венчурний капітал інвестується в непов'язані між собою проекти в розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Ризиковане вкладення капіталу зумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм у галузях нових технологій. Під реінвестицією потрібно розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Надзвичайно важливою ознакою є визнання фінансових інвестицій за ступенем впливу інвестора на об’єкт інвестування. Ця класифікація визначає мету інвестування, способи оцінки, відносини між суб’єктами та об’єктами інвестування, принципи формування доходів і витрат. Залежно від рівня впливу інвестора на об’єкт інвестування з позиції цінних паперів інших підприємств із врахуванням статутного капіталу фінансові інвестиції поділяють на такі групи (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Класифікація фінансових інвестицій за ознакою «рівень впливу інвестора на об’єкт інвестування»

За класифікаційною ознакою «строк інвестування» прийнято розрізняти довгострокові та короткострокові (поточні) фінансові інвестиції. Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них відносяться довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права. Поточні фінансові інвестиції представляють собою інвестиції встановлений строк погашення яких не перевищує одного року або вкладення, здійснені без наміру отримувати доходи по них більше одного року. Ці інвестиції відносяться до оборотних активів виходячи з того, що вони можуть бути реалізованими в будь-який момент.

Групують фінансові інвестиції в залежності від виду придбаного цінного паперу. У цьому випадку їх класифікують на групи, які представлено пайовими, борговими, похідними та товаророзпорядчими цінними паперами. Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками: засвідчують право власності підприємства на частку в статутному капіталі емітента корпоративних прав; виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств; мають необмежений термін обігу; утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них відносять інвестиції, які: виступають як боргові цінні папери (облігації); мають боргову природу; мають установлений термін обігу; утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», даний вид мають поділ на такі, що надають право власності і такі, що не надають права власності. Фінансові інвестиції, що надають право власності: мають необмежений термін обігу; засвідчують право власності інвестора на частину в статутному капіталі об'єкта інвестування; утримуються з метою одержання доходів за рахунок дивідендів або набуваються з метою перепродажу і одержання доходів за рахунок зростання їхньої ринкової вартості.

В свою чергу, фінансові інвестиції, що не надають права власності: мають визначений термін обігу; мають боргову природу; утримуються до їхнього погашення у вигляді відсотків або можуть бути придбані з метою перепродажу і одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» регламентує групування фінансових інвестицій за класифікаційною ознакою «форма власності ресурсів інвестування» (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Класифікація фінансових інвестицій за ознакою