4. Поняття об’єкту інвестиційних правовідносин

У відповідності зі статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. При цьому, законодавець застерігає, забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

З наукової позиції об’єкти інвестиційних відносин представляють собою об’єкти господарської та інших видів суспільної діяльності, в які вкладаються інвестиції. Ними можуть бути: будівлі, споруди (основні фонди), статутний (складений) капітал, виробництво, устаткування, обладнання, технології, об’єкти соціальної сфери, культури, довкілля та ін.

Практика показує, за загальним принципом, інвестування може здійснюватися у будь-які об’єкти, щодо яких законом не встановлено заборони чи обмеження.

Фахівці інвестиційної діяльності пропонують об’єктами інвестування вважати реальні інвестиційні проекти, об’єкти нерухомості, різні фінансові інструменти (у першу чергу інструменти фондового ринку), що є предметом інвестування.

Для більш поглибленого розуміння об’єкту науковці пропонують розглядати об’єкт інвестицій, об’єкт інвестування та об’єкти інвестиційної діяльності. Так, об’єкт інвестицій представляє собою будь-яке майно, у тому числі основні фонди, нематеріальні активи, корпоративні права, цінні папери та їх похідні. Разом з тим, об’єкт інвестування розглядається як квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані не житлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об’єкті будівництва, які після завершення будівництва стають окремим майном. В свою чергу, об’єкти інвестиційної діяльності визначаються у відповідності з характеристикою наданою законодавством України.

5. Види об’єктів інвестиційних правовідносин

Види об’єктів інвестиційних правовідносин визначені на законодавчому рівні, а саме статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та пунктом 2 Постанови КМУ «Порядок державного фінансування капітального будівництва». Законодавець пропонує групування об’єктів інвестиційних правовідносин проводити з позиції:

• об'єкту виробничого призначення, який представляє собою об'єкт сфери матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт та зв'язок, будівництво, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення та збут);

• об'єкту невиробничого призначення, що представлений об'єктом житлового та комунального господарства, закладів охорони здоров'я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, науково-дослідних та інших організацій, пов'язаних з розвитком науки, а також пам'ятників і монументів.

За видами активів, що є об’єктами інвестування, інвестиції розподіляються на інвестиції в матеріальні активи, або в реальний капітал, і в нематеріальні активи та у фінансові інструменти.

З наукової позиції основними об’єктами інвестування коштів виступають реальні та фінансові інвестиції. Реальні інвестиції представляють собою вкладення у виробничі фонди (основні і оборотні). Переважно це вкладення в матеріальні активи – будівлі, обладнання, споруди і інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, «ноу-хау», технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна і інша документація), в приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об’єкти інвестування, що пов’язані із здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшення умов праці і побуту персоналу.

Привабливим об’єктом інвестування вільних коштів є інвестиції, що здійснюються на фінансовому ринку. Фінансові інвестиції представляють собою вкладення коштів або інших активів у цінні папери суб'єктів господарської діяльності. Інвестування вільних коштів у цінні папери передбачає різні цілі. Такі інвестиції мають високий рівень ліквідності і здатні забезпечити певний рівень грошових надходжень в сучасних умовах в Україні. До об’єктів фінансових інвестицій можна віднести: банківські депозити; облігації підприємств, державних та місцевих позик; акції підприємств, що торгуються на фондових біржах; цінні папери корпоративних та пайових інвестиційних фондів та довірче управління активами на фінансовому ринку.

Визначають також капітальні інвестиції. Як правило, під капітальною інвестицією розуміється господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Об’єктом інвестування, у цьому випадку, обрано капітальні об’єкти, тобто інвестором, який здійснює капітальні інвестиції, як правило є господарюючий суб’єкт, що вкладає кошти у придбання об’єктів нерухомості та інших активів, які підлягають амортизації.

Пріоритетного значення набувають інтелектуальні інвестиції, де об’єктом є інтелектуальна власність. До переліку об'єктів інтелектуальної власності, які найчастіше оцінюються, відносяться: права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, а також права, які випливають з авторських та ліцензійних договорів на використання і т.п.; права на знаки для товарів та послуг, ліцензійні договори на їх використання; права на «ноу-хау», конструкторську документацію, раціоналізаторські пропозиції і т.п. та авторські права на витвори науки, літератури, мистецтва, комп'ютерні програми, бази даних.

З позиції інноваційної діяльності об’єктом є нововведення, яке призводить до кількісних та якісних покращень підприємницької діяльності. В цілому, об’єкти інвестиційної діяльності мають розгалужену структуру в залежності від мети вкладення капіталу та можливого отримання певного ефекту. Головним є те, що об’єкт інвестування повинен мати здатність генерувати саме достатній рівень фінансового результату, що вимагає від інвестора визначення і оцінки рентабельності видів діяльності суб’єкту господарювання, в який інвестуються кошти.