Методи правового регулювання інвестиційних відносин
У відповідності з господарським правом регулювання інвестиційних відносин здійснюється за допомогою певних методів. Така необхідність пов’язана з тим, що інвестиційні відносини характеризують організаційно-майнові ознаки, які поєднані публічними і приватними інтересами. У зв’язку з цим, для забезпечення збалансованого врахування різних категорій публічних (загальнодержавного, регіональних, місцевих) та приватних інтересів (інвесторів, виконавців, посередників, фінансових установ тощо) виникає необхідність комплексного регулювання цих відносин.
Нагадаємо, що правове регулювання інвестиційних відносин викликало необхідність формування і становлення інвестиційного права. Інвестиційне право представляє собою підгалузь господарського права, яка регулює інвестиційні відносини з урахуванням інтересів інвесторів і інших учасників інвестиційної діяльності з використанням методів правового регулювання, властивих господарському праву, і базується на інвестиційному законодавстві. Сьогодні разом з положеннями Закону України «Про інвестиційну діяльність» кореспондують положення близько 100 законодавчих і підзаконних нормативних актів України. Саме таке явище доводить необхідність залучення різних методів правового регулювання інвестиційних відносин, які виникають між різними суб’єктами інвестиційного процесу.
Основними методами правового регулювання інвестиційних відносин є (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Методи правового регулювання інвестиційних правовідносин між різними суб’єктами
Кожен із зазначених методів має свою сутнісну характеристику. Так, методи координації або узгодження мають властивість забезпечувати прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, шляхом компромісу. Досить часто ці методи застосовуються при укладенні інвестиційних договорів (контрактів). В свою чергу, метод владних приписів передбачає право прийняття юридичне значущих рішень органом господарського керівництва, власником майна, юрисдикційним органом і обов'язок суб'єктів господарювання виконати ці рішення. Водночас, метод автономних рішень надає можливість прийняття суб'єктами інвестування самостійно, але в межах закону юридичне значущих рішень і обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю і виконанню цих рішень. Достатньо дієвим, з позиції використання, є метод рекомендацій. За його допомогою учасникам інвестування надають пропозицій щодо їх певної - зазвичай ефективної, бажаної для суспільства – поведінки (порядку дій) у сфері інвестування без покладення на них обов'язку щодо виконання рекомендацій.
Вважається, що методи інвестиційних правовідносин такі як метод автономних рішень, метод координації та метод рекомендацій варто включати до приватно-правових. Саме ці методи здатні забезпечити захист приватних інтересів інвесторів, тобто право на самостійність здійснення інвестиційної діяльності. До складу публічно-правових методів регулювання інвестиційної діяльності доцільно віднести метод владних приписів. За його допомогою досягається певний рівень захисту суспільних інтересів у процесі здійснення інвестиційної діяльності.