Коваленко Тетяна Олександрівна

Відносини – зовнішньоаграрні (відносини суб’єктів АП з іншими суб’єктами) та внутрішньоаграрні (між суб’єктами АП).

АПУ: за ред. Єрмоленка, - К: 2010. (основний)

АПУ: за ред. Погрібного, - К: 2004.

АПУ: за ред. Жушмана та Стасівки.

АПУ: Гаєцька-Колотило, Ільків

Словник з аграрного права: за ред. Жушмана

Актуальні питання АПУ: теорія і практика: за ред. Стасівки

Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення: за ред. Гетьмана та Юркевича

АП в правовій системі України

Тема: Юридична природа АПУ

Методологічні, науково-теоретичні, законодавчі та інституційні основи АП в Україні

1. Методологічні основи АПУ.

2. АП у сучасній правовій доктрині України.

3. Законодавчі основи АПУ.

4. Інституційне забезпечення АПУ.

Поняття, предмет, система та функціональне призначення АПУ

1. Поняття та предмет АПУ.

2. Функції АПУ.

3. Принципи АПУ.

4. Методи в АП.

5. Система і структура АПУ.

6. Співвідношення та взаємодія АП з іншими галузями правової системи України.

НПА:

ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 р.»

ЗУ «Про стимулювання розвитку с/г на 2001 – 2004 рр.»

ПВР «Про виконання земельного законодавства при реформуванні аграрного сектора економіки» від 11.01.02

ЗУ «Про державну підтримку с/г»

ЗУ «Про пріоритетність соціального розвитку села та АПК у народному господарстві»

Туркевич. Теорія аграрних правовідносин

Чабаненко. МПР в АП

Багай. Розвиток науки АПУ

АП:

Галузь права – сукупність норм, спрямованих на регулювання певного виду відносин

Наука

Навчальна дисципліна.

АП виникає на початку 1980-х рр. Попередниками АП були колгоспне право та сільськогосподарське право.

Законодавство починає формуватися з початку незалежності. Залишається не кодифікованим.

Аграрна реформа законодавчо не врегульована.

Особливість аграрного сектору – специфічна продукція, необхідна для біологічного існування людини.

Необхідність існування АП як окремої галузі права в національній правовій системі обумовлюється рядом факторів, зокрема:

Особливостями виробництва с/г продукції – сезонністю, залежністю від природно-кліматичних умов та за діянням біологічних процесів виробництва такої продукції

Таке відособлене правове регулювання обумовлюється особливим значенням продукції, яка виробляється (продукти харчування, продовольча сировина)

Особливе значення землі у процесі с/г виробництва, яка виступає основним засобом виробництва

У процесі с/г виробництва задіяна значна кількість населення

Розвиток експорту с/г продукції

Забезпеченість природними ресурсами.

Методологічні засади АП, які сформульовані, виходячи з робіт Кене, Подолинського, Руденка, Носика:

Основним багатством нації (народу) є земля з її верхнім родючим шаром ґрунту

Використання землі має здійснювати із врахуванням дії законів фотосинтезу, людської праці та ґрунтів

У державі та суспільстві повинна визнаватися приватна власність на землю, особливо на землі с/г призначення, оскільки вона є основою юридичної та економічної свободи виробника с/г продукції

Прогресивний розвиток у сфері с/г є можливим у демократичній державі, де гарантується право: на свободу вибору напрямків і видів с/г виробництва; власності на землю; власності на вироблену с/г продукцію

Земля (ґрунт), що є багатством нації, має належати народові, а не державі на праві власності

Земля має вартість і підлягає оцінці в процесі виробництва, розподілу і перерозподілу с/г продукції

Власник землі с/г призначення і суб’єкт господарювання мають поєднуватися в одній особі, що забезпечує підвищення родючості ґрунтів і отримання абсолютної додаткової вартості

Вироблена на землях с/г призначення с/г продукція має належати виробнику, що має гарантовані законодавством можливості здійснювати реалізацію такої продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках

Держава не повинна брати на себе роль посередника у реалізації вирощеної с/г продукції

Родючість земель с/г призначення постійно знижується, якщо держава позбавляє виробника виробленої продукції

Доходи с/г товаровиробників зростають, родючість ґрунтів підвищується, якщо встановлена в державі система оподаткування не передбачає ніяких інших податків, крім земельної ренти у грошовому виразі.

Відокремлене правове регулювання відносин у с/г починає закладатися на початку 20 ст.

На поч. 20 ст. в окремих роботах починають закладатися основи формування селянського права. У 1909 р. у Санкт-Петербурзі вийшла робота Леонтьєва «Крестьянское право». У 10-х – 20-х р. р. 20 ст. починає формуватися галузь законодавства і наукових досліджень сільськогосподарське кооперативне право. У Москві досліджував Ніколаєв, у Києві – Туган-Барановський.

20-і – 30-і р. р. – на Україну поширюються радянські декрети про землю. Діяло трудове землекористування. Формується земельно-колгоспне право (Павлов, Індиченко).

1938 р. – наслідки колективізації у с/г. Основною формою виробництва була артіль. Приймається рішення про розподіл земельно-колгоспного права на окремі напрямки. Починає вести дослідження Янчук, 1961 р. – «Теория колхозного права». Мунтян – адміністративна відповідальність в с/г. Меланець, Середа, Бичкова.

1960-і – 70-і р. р. – розвиток теорії колгоспного права, зближення правового статусу колгоспів та радгоспів (радгоспи – державні підприємства, колгоспи залишились єдиними недержавними суб’єктами господарювання).

1957 р. – реформування МТС

1978 р. – сільськогосподарське право

1985 р. – підручник Козирєва і Петрова з с/г права

Наприкінці 1990-х р. р. с/г право перетворюється в АП. Семчик, Носік, Андрєйцев, Погрібний, Титова, Янчук.

Аграрно-правова наука характеризується правонаступництвом і генетично пов’язана з науками колгоспного, земельного, сільськогосподарського та цивільного права.

Наука АПУ розглядається як комплексна, інтегрована та спеціалізована юридична наука, що базується на комплексній галузі аграрного законодавства та одноіменній галузі права, є системою знань про аграрні правовідносини, АП як галузь права, його систему, предмет, методи, аграрно-правові норми та інститути, аграрне, законодавство, практику його законодавства і особливості правового регулювання окремих аграрно-правових інститутів.

Етапи розвитку науки АП:

Кінець 1960-х – поч. 1970-х р. р. – становлення науки с/г права, наявність переважно загальнотеоретичних робіт

Поч.1970-х – поч.80-х р. р. – поряд із загальнотеоретичними дослідженнями починають розвиватись і окремі аграрно-правові інститути

Поч.1990-х р. р. – активний розвиток науки АП, формування її як цілісної системи, поглиблення наукових розробок окремих інститутів

1990 – до сьогодні – інтенсивний розвиток аграрно-правової науки на якісно нових началах, що зумовлюється проведенням аграрної реформи, появою нових інститутів та необхідністю їх досліджень, розширення предмету АП у сучасних умовах.

1994 – 2012 р. р. – 45 дисертацій з АП. Перші дослідження стосувалися правового статусу суб’єктів, особливостей регулювання певних відносин. Лопуш (СФГ), Лепинська (утворення і припинення СФГ), Ващишин (земельні утворення в СФГ), Проценко (майно в СФГ). Федорович (створення, реорганізація, припинення с/г кооперативів), Юркевич (створення), Гаєцька-Колотило (с/г операції), Гафурова (статутний фонд). Лебідь, Квасенко (особисті селянські господарства). Земко (підсобні виробництва і промисли).

Єрмоленко (аграрні майнові правовідносини в приватних с/г підприємствах), Чабаненко (методи АП).

Марченко (загальні питання с/г виробництва), Богдан (виробництво с/г продукції у порівнянні зі стандартами ЄС), Самсонова (виробництво виноградної продукції), Садовой (виробництво зерна), Шовкун (племінна справа в с/г), Сафонов (державна підтримка), Панькова (регулювання аграрних бірж), Корнієнко (забезпечення технікою), Купріна (аграрний фонд), Ковальчук (забезпечення екологічної безпеки продуктів харчування), Романко (забезпечення екологічної безпеки с/г продукції), Кайдашов (заходи якості та безпечності с/г продукції).

Конституція України – ПВ на землю, інші природні ресурси, що використовуються в с/г, за українським народом, гарантії ПВ на землю виробників с/г продукції, принцип «Власність зобов’язує» (використання землі та інших природних ресурсів повинно бути раціональним, не заподіювати шкоди іншим природним ресурсам і суб’єктам), обмеженість абсолютності ПВ на землі с/г призначення, гарантії непорушності ПВ на землю та майно в с/г, створено конституційні гарантії вільного вибору напрямку с/г виробництва через закріплення свободи підприємницької діяльності, напрямку прикладення праці ФО в с/г, заборонена примусова праця, гарантується захист від незаконного звільнення та охорона життя і здоров’я працівників та членів с/г підприємств, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на інформацію про якість продуктів харчування, на достатнє харчування (як складову права на достатній життєвий рівень), інші соціально-економічні та інші права селян.

Засади законодавства:

Проголошення в законодавстві пріоритету соціального розвитку села та АПК в народному господарстві (ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 р.», Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 р.)

Законодавче закріплення правового статусу особливих, специфічних саме для с/г України суб’єктів (ЗУ «Про ФГ», «Про КСП», «Про СК», «Про ОСГ»)

Законодавче встановлення механізмів державної підтримки с/г товаровиробників (ЗУ «Про стимулювання розвитку СГ», «Про державну підтримку СГ», «Про систему інженерно-технічного забезпечення АПК» та ін.)

Розвиток диференційованого законодавчого регулювання порядку та умов реалізації окремих видів с/г продукції (ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про молоко та молочні продукти» та ін.)

Законодавче закріплення особливостей правового статусу членів с/г підприємств. У теорії АП суб’єкти с/г підприємництва діляться на підприємства кооперативного та корпоративного типу

Законодавче регулювання реформування аграрних відносин (ЗУ «Про КСП» - основи паювання, «Про особливості приватизації майна в АПК)

Особливості укладення і виконання договорів у системі АПК (ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні», ЗУ «Про державну підтримку с/г», ЗУ «Про страхування с/г продукції з державно підтримкою»)

Встановлення особливих законодавчих гарантій якості с/г продукції (ЗУ «Про якість та безпечність с/г продукції», «Про дитяче харчування»)

Соціальний розвиток села.

Інституційне забезпечення:

Спеціалізоване Міністерство аграрної політики та продовольства України (Указ ПУ 23.04.11)

Державне агентство земельних ресурсів (08.04.11) – розпоряджається від імені держави с/г земельними ділянками державної власності

Державне агентство рибного господарства (16.04.11)

Державне агентство лісових ресурсів (13.04.11)

Державна інспекція с/г України (13.04.11)

Державна ветеринарна та фітосантітарна служба України (13.04.11)

Аграрний фонд (ПКМ від 06.07.05) – державна спеціалізована бюджетна установа, створюється КМУ, належить до сфери МінАПК, основне законодавство – проводити цінову політику на с/г ринку, здійснює інтервенції на аграрному ринку

Аграрна біржа (Статут, затверджений ПКМ від 26.12.05) – засновником є Аграрний фонд, неприбуткове підприємство, основне завдання – біржові торги із с/г продукцією.

Предмет АП не характеризується однорідністю. АП відноситься до вторинних галузей права. АП відноситься до спеціалізованих галузей права, бо присвячене регулюванню особливого виду діяльності.

Предмет АП – суспільні відносини, які виникають при переробці, виготовленні та реалізації с/г продукції.

Попередня тема + Аграрні правовідносини задачі 3 с. 9, 5 с. 10 – 11. Набула чинності нова редакція ЗУ «Про с/г кооперацію». По витребуванню майнового паю – також і попереднє регулювання. Інші питання – ЗУ «Про кооперацію», ЦК, ГК.

АП є спеціалізованою галуззю права, оскільки зумовлене специфічним видом діяльності – аграрне виробництво.

За сутністю відповідає аграрному сектору економіки.

Серцевину предмету АП становлять відносини у сфері с/г виробництва. Виробництво – процес продукування продукції рослинництва та тваринництва, переробку такої продукції та її реалізацію.

Крім основних відносин, пов’язаних із виробництвом с/г продукції, також входять відносини, пов’язані із соціальним розвитком села.

Відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення с/г товаровиробників.

Предмет АП становлять аграрні правовідносини, які можна визначити як урегульовані нормами аграрного законодавства суспільні відносини, які виникають у сфері с/г України з приводу виробництва, переробки та реалізації с/г продукції, а також пов’язаних з ними відносин у сфері соціального розвитку села та матеріально-технічного забезпечення с/г товаровиробників.

Правовідносини – див. окрему тему.

АП – сукупність встановлених чи санкціонованих державою правових, а також прийнятих у встановленому законом порядку локально-правових норм та методів, які регулюють комплекс органічно поєднаних суспільних відносин, які виникають між суб’єктами в аграрній сфері з приводу виробництва, переробки та реалізації с/г продукції, матеріально-технічного забезпечення с/г товаровиробників, соціального розвитку села.

АП – комплексна, інтегрована, спеціалізована, самостійна галузь права, відповідає галузі економіки.

Функції:

Регулятивна – врегулювання, впорядкування аграрних відносин, які під впливом дії правових норм перетворюються у правовідносини

Превентивна – запобігання за допомогою певних правових механізмів порушенням прав суб’єктів аграрних відносин

Охоронна – встановлення спеціальних юридичних механізмів відповідальності за порушення аграрно-правових вимог, відновлення становища тих осіб, які зазнали певних втрат матеріального і особистого характеру у результаті порушення їх аграрних прав та інтересів.

Завдання:

Забезпечення за допомогою юридичних засобів державної аграрної політики

Забезпечення за допомогою правових засобів реалізації аграрної реформи в Україні

Закріплення оптимального правового становища суб’єктів аграрних правовідносин (врахування специфіки суб’єктів у с/г виробництві)

Забезпечення за допомогою правових засобів розвитку аграрного ринку

Забезпечення сучасного рівня взаємопоєднання і регулювання всіх форм власності в с/г

Сприяння раціональному використанню землі, вод та інших природних ресурсів

Гарантування прав суб’єктів аграрних правовідносин.

Принципи – провідні, основні засади, які визначають найбільш суттєві риси правового регулювання аграрних відносин.

Принципи – загальні, конституційні, галузеві.

Принцип забезпечення потреб населення та промисловості безпечно та якісною с/г сировиною (ст.ст. 3, 48 КУ)

Принцип забезпечення продовольчої безпеки держави (ЗУ «Про ОНБ України» - складова нацбезпеки, поняття – ЗУ «Про державну підтримку с/г» - захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності; Римська декларація ФАО – продовольча безпека – забезпечення доступу всіх людей у будь-який час до продовольства, необхідного для здорового та активного життя). У теорії АП виділяють внутрішню і зовнішню продовольчу безпеку. Внутрішня – гарантування доступу населення до продуктів харчування, створення гарантійних фондів продуктів харчування у випадку форс-мажорних ситуацій, забезпечення належної безпеки та якості такої продукції, не перебування держави в залежності від імпорту с/г продукції

Принцип врахування особливостей с/г діяльності при її правовому регулюванні

Принцип вільного обрання селянами форм та напрямків с/г діяльності

Принцип забезпечення рівності учасників аграрних правовідносин

Принцип підвищення ефективності державного регулювання аграрного сектору економіки

Принцип забезпечення інноваційного розвитку с/г виробництва

Принцип пріоритетності соціального розвитку села

Принцип екологізації с/г виробництва – встановлення та реалізація екологічних нормативів, вимог, приписів

Принцип гарантованості захисту прав с/г товаровиробників

Принцип постійного вдосконалення механізму правового регулювання аграрних правовідносин

Принцип запозичення позитивного досвіду правового регулювання аграрних відносин у зарубіжних країнах

Принцип наявності дієвих механізмів підтримки аграрних товаровиробників

Принцип сталого розвитку сільських територій (Концепція Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 р.). Шляхи: створення сприятливих умов для забезпечення проживання населення на сільських територіях, забезпечення охорони довкілля та екологічної безпеки, оптимізація землекористування в сільській місцевості, підвищення конкурентоспроможності всіх галузей с/г. У теорії АП – соціально, економічно та екологічно збалансований розвиток територій поза межами міст.

Методи – встановлені або санкціоновані державою способи та засоби правового впливу, за допомогою яких здійснюється регулювання аграрних відносин або їх окремих груп. Особливості:

Враховуючи комплексність АП, недостатньо одного методу

У теорії АП методи поділяються загальні (дозволу, заборони і вказівки) і специфічні (легалізаційний, локально-правового регулювання, членства, колективної демократії, дозвільно-ліцензійний тощо). На сьогодні – диспозитивні (приватно-правові) (метод самостійного прийняття рішень, рекомендацій і локальної нормотворчості) та імперативний (метод імперативної вказівки в АП).

Тема: Джерела АПУ

Поняття, особливості та види джерел ап

Під джерелом АП розуміють зовнішній вираз існування аграрно-правових норм, які спрямовані на регулювання аграрних відносин в Україні.

Ознаки – загальні та особливі. Загальні:

Офіційний публічний характер

Приймаються державою або санкціонуються нею у чітко визначеному порядку

Зовнішня форма існування

Неодноразове застосування та невизначене коло осіб

Дотримання вимог забезпечується примусовою силою держави.

Спеціальні:

Наявність уніфікованих актів аграрного законодавства, які становлять його ядро (ЗУ «Про державну підтримку с/г», «Про основні засади державної аграрної політики»)

Відсутність єдиного кодифікованого акта

Велика вага та значення актів локальної правотворчості

Збереження рекомендаційної правотворчості

Використання правових норм інших галузей права, які одночасно належать і до АП, і до інших галузей права

Зростання ролі міжнародних норм права, уніфікація національного законодавства згідно з вимогами МП, умовами участі у СОТ та адаптація до законодавства ЄС

Уніфікація при правовому регулюванні правового статусу суб’єктів аграрного підприємництва

Диференціація і ускладнення правового регулювання виробництва окремих видів с/г продукції.

Класифікація джерел ап

Види:

Право законодавця (нормативні юридичні акти)

Право народу (правові звичаї)

Право суду (правові прецеденти та квазіпрецеденти).

Джерела АП можна класифікувати і за іншими критеріями. НПА – постійні і тимчасові, загальнодержавні та локальні, за органами, закони і підзаконні НПА, уніфіковані та диференційовані (за змістом – загальні засади чи щодо окремих відносин).

Звичаї – на додаток до закону, окрім закону і всупереч закону.

Починає формуватися правовий прецедент. За ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» - обов’язкова сила позицій ВСУ при неоднаковому вирішенні справ практикою.

Квазіпрецеденти – не стосуються конкретного спору, але походять від судових органів і є обов’язковими (рішення ЄСПЛ, акти КСУ (інтерпретаційно-правовий прецедент)).

КУ як джерело АПУ

Характерні риси:

Основний закон, що виражає суверенну волю Українського народу та політику Української держави

Найвища юридична сила і пріоритет серед інших джерел АП

Норми прямої дії, безпосередньо регулюють аграрні відносини

Розглядається найбільш стабільним джерелом права.

Норми щодо АП:

Встановлюють правові засади використання землі та інших природних ресурсів у сфері с/г

Становлять основи підприємницької діяльності

Гарантії ПВ в с/г

Особисті та соціальні права і свободи селян

Визначення структури та повноважень ОДВ і ОМС у сфері регулювання аграрних відносин.

ЗУ, ПВР як джерела АПУ

ЗУ – специфічні НПА, які приймаються за особливою процедурою, мають вищу юридичну силу щодо інших джерел АП (крім КУ) та регулюють найбільш важливі комплекси суспільних відносин в аграрному секторі економіки.

Групи ЗУ:

Регулюють правовий статус суб’єктів в АП (ЗУ «Про СФГ», «Про с/г кооперацію», ЦК, ГК, «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про ОСГ»)

Регулюють здійснення с/г виробництва (ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин», «Про насіння та садибний матеріал», «Про карантин рослин», «Про бджільництво», «Про рибне господарство», «Про аквакультуру», «Про ветеринарну медицину»)

У сфері безпечності та якості с/г продукції

Які регулюють державну підтримку (ЗУ «Про пріоритетність соціального розвитку села», «Про державну підтримку с/г», «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для АПК», «Про с/г дорадчу діяльність», «Про особливості страхування с/г продукції з державною підтримкою»)

Які регулюють договори в АПК (ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про аграрні розписки»).

ПВР:

До 1997 р. – порядок введення в дію аграрних законів, встановлювалися тимчасові і перехідні положення

У сфері земельної реформи («Про земельну реформу», «Про прискорення земельної реформи», «Про дотримання земельного законодавства при реформуванні аграрного сектору економіки»)

Затверджують програми і концепції

За результатами парламентських слухань.

МД та угоди

ЗУ «Про МД»

Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин (ратифікована 02.08.06)

Міжнародна угода по цукру (р. 1994)

Кіотський протокол (р.2004)

Конвенції МОП в частині регулювання праці працівників с/г підприємств (Конвенція про інспекцію праці в с/г)

FAO (Продовольча та с/г організація ООН) – ратифіковано Статут у 2003 р.

Угода про спільний аграрний ринок держав-учасниць СНД.

Укази ПУ

За часом прийняття:

До 1996 р. - мав право видавати укази з економічних питань, не врегульованих законами. Указ «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері с/г виробництва», «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність с/г підприємствам та організаціям», «Про заходи щодо реформування аграрних відносин»

1996 – 1999 рр. – тимчасові повноваження. «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)», «Про захист прав власників земельних часток (паїв)»

28.06.1999 - … - має право видавати закони лише на виконання і в розвиток КУ. «Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектора економіки», «Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку», «Про заходи щодо розвитку аграрного ринку».

Укази ПУ, спрямовані на забезпечення соціального розвитку села: «Про основні засади розвитку соціальної сфери села», «Про комплексні заходи щодо медичного обслуговування сільського населення»

Визначення структури та компетенції ОДВ.

НПА КМУ та інших ОВВ

Практично кожен аграрний закон орієнтує на прийняття від 5 до кількох десятків підзаконних актів на його виконання.

Рішення КСУ як джерела АП

2 напрямки:

Щодо конституційності НПА

Вирішення питання офіційного тлумачення НПА, які спрямовані на регулювання аграрних відносин.

Висновки КСУ мають ознаки джерела у резолютивній частині. Але у мотивувальній частині КСУ, обґрунтовуючи своє рішення, наводить правові позиції КСУ. Щодо них існує спір, чи є вони джерелами права. У більшості наука схиляється до їх визнання, бо сам КСУ у наступних рішеннях посилається на свої попередні правові позиції.

РКСУ:

Справа про визначення мінімальної ціни на цукор (15.04.04)

Справа щодо конституційності ЗУ «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи» (24.11.09)

Справа про запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом окремих видів продукції (31.03.04)

Справа про тлумачення терміну «передача земельних ділянок» (05.02.04)

Справа про постійне користування земельними ділянками (22.05.05)

Справа про земельні аукціони

Справа про тлумачення терміну «законодавство» (09.07.98)

Справа про офіційне тлумачення терміну «член сім’ї».