2. Засвоєння вмінь, знань і навичок Рівні засвоєння дітьми вмінь і знань

Вихователя має цікавити питання, як діти засвоюють ті знання і вміння, які він їм дає. Можна розглянути ніби два рівні засвоєння; перший — коли діти з першого разу правильно виконують поставлене перед ними завдання. Вихователь пояснює, а коли треба — і показує, що і як слід виліпити або намалювати, наклеїти. Після цього діти виконують те, що від них вимагають: вони засвоїли способи дії — ліплення або малювання, наклеювання та ін. Далі їм надається можливість знову і знову застосовувати засвоєний спосіб дії. Таким чином, досягається міцне засвоєння вмінь, застосування їх на різному змісті. Другий рівень засвоєння — самостійне застосування даного способу в інших умовах. Таке застосування свідчить про вільне володіння вмінням. Наприклад, діти в середній групі навчаються наносити мазок, притискуючи пензель до паперу плазам і відриваючи його. Вихователька пояснює і показує цей прийом. Дехто з дітей зразу розуміє, як слід робити, і виконує дію правильно. На дальших заняттях з декоративного малювання вони вправляються в застосуванні цього прийому і опановують його. Через деякий час, виконуючи узор за своїм задумом, діти легко й вільно наносять мазки в різних напрямах. Тепер вони у всіх потріб­них випадках можуть вільно застосовувати цей прийом. У старшій групі діти засвоюють відмінність предметів за висотою. За вказівками вихователя вони малюють високе дерево й низький кущик, наклеюють високий будинок і низьку огорожу. Далі їм дається завдання намалювати два високих будинки, які побудували в новому районі міста, а поруч низенькі молоді дерева, які щойно посадили біля нових будинків. Діти повинні застосувати своє вміння і в нових, складніших умовах, використовуючи свій досвід і свої знання.

Програма засвоюється зразу з кількох розділів, і кожна дитина одні вміння тільки засвоює, другі закріплює, а третіми вже міцно володіє і вільно ними користується. Даючи дітям нові знання і вміння, вихователь враховує, що вони вже вміють, що полегшить їм засвоїти нове. Навчаючи у старшій групі нового вміння вирізувати прості форми з паперу, складеного у кілька разів, вихователь повинен бути впевнений, що діти добре вміють вирізувати округлі форми і справлятися з вирізуванням зразу кількох форм.

Індивідуальні відмінності засвоєння вмінь

Знання і вміння за програмою засвоюють усі діти, проте рівень засвоєння у них неоднаковий: одні діти засвоюють легше і швидше, інші повільніше і з великими труднощами. Індивідуальні відмінності засвоєння виявляються не тільки в темпі, айв тому, що одні діти краще засвоюють одні вміння, а інші — другі. Одні виразніше передають форму предметів, інші — більш чутливі до кольору і створюють більш багаті і красиві поєднання кольорів у малюнках. В одних краще йде справа з ліпленням, у других — з малюнком, треті досягають більшої вправності в користуванні ножицями. Намагаючись, щоб дитина засвоїла всі розділи програми, здобула різносторонні знання і вміння, слід разом з тим відзначати сильні сторони в розвитку кожної дитини, не заглушати їх, бажаючи підрівняти її з іншими, а давати їм якнайбільше розвиватися. Розвиток зображальних здібностей відбувається в ширшому плані, ніж його можна охопити навчанням. Те, чого ми ще,, не можемо навчити дітей, вони виконують по-своєму, по-дитячому, опираючись на овій дитячий досвід і розуміння явищ.

Щоб активно керувати засвоєнням, треба знати не тільки кінцевий результат, цілком усталену навичку чи вміння, а й найближчі можливості їх утворення. Правильно визначати ці можливості дає змогу знання послідовності розвитку дітей даного віку і рівня розвитку дітей тієї групи, якою вихователь керує.

Розглянемо кілька прикладів. У другому півріччі в середній групі діти починають навчатися користуватися ножицями і різати папір. На основі цієї навички у старшій групі вони навчаються вирізувати з паперу зображення предметів. Діти чотирьох років охоче оволодівають важкою для них технікою різання ножицями. Нарізування квадратиків із смужок паперу вони використовують у грі. На час переходу у старшу групу цю навичку міцно засвоює більшість дітей. Це, в свою чергу, дає. змогу безпосередньо перейти до аплікації з вирізуванням. Але в засвоєнні цієї навички позначаються значні індивідуальні відмінності. Більшість дітей засвоює її порівняно скоро, а деякі набагато повільніше. Складність оволодіння цією навичкою пояснюється тим, що деякі діти відстають щодо розвитку у них рухів рук. Крім того, нерідко засвоєнню навички перешкоджає невміння зосередитись, напружити зусилля на виконання дії, не вистачає наполегливості, щоб досягти потрібного результату. Треба з'ясувати, що ж є основною причиною. Цьому допоможе знання поведінки дитини, як вона виявляє себе в іграх і праці, у взаєминах з іншими дітьми. Тільки після цього можна подати дитині дійову індивідуальну допомогу. Коли у дитини погано розвинені рухи, треба їх розвивати, застосовуючи різну діяльність як під час занять, так і в іграх і праці. Крім того, складну дію з ножицями слід розчленувати на простіші й вправлятись з кожної окремо: спочатку вчити дитину правильно вставляти пальці в кільця ножиць, стискали і розтискати важелі, далі вчити складати смужку паперу вдвоє і вставляти в неї кінці ножиць. Рух розрізу дитина спочатку робить за допомогою вихователя, потім пробує різати сама.

Нічого й говорити, що не можна гудити дітей за повільне засвоєння тієї чи іншої навички, вважаючи, що вони просто не хочуть навчитися.

Інакше засвоюється і передається колір. Діти дошкільного віку, як правило, легко і швидко засвоюють назви кольорів і їх добре розрізняють. Програма передбачає поступове збільшення кількості кольорів і відтінків, які мають знати діти того чи іншого віку. Проте є діти 5 і 6 років, які не помічають відмінності між синім і фіолетовим кольорами, між червоним і оранжевим. У них своєчасно не розвинене більш тонке відчуття кольору. Нерідко вони не знають назв цих кольорів, і це їм перешкоджає розуміти, що, наприклад, синій і фіолетовий — різні кольори.

Багато дітей відзначаються великою чутливістю до кольорів, сприймання яскравих кольорів викликає у них хвилювання, почуття задоволення. Такі діти рано починають віддавати перевагу певним кольорам. Вони люблять малювати олівцями ОДНОГО кольору і набагато менше вживають олівці інших кольорів. З великим захопленням малюють фарбами і неохоче олівцями. У цих дітей швидко розвиваються колірні уявлення, вони легко засвоюють програмний матеріал.

Поряд з ними трапляються діти, у яких рано розвивається інтерес до форми й будови, до конструкцій. Вони активно знайомляться з формами, намагаються зрозуміти конструкцію предметів. Сприймання кольору відступає у них на задній план, вони не прагнуть передати його в малюнках, взявши олівець одного якогось кольору, виконують ним усе зображення. Ці діти звичайно не дуже цікавляться декоративними роботами, бо в узорах колір відіграє велику роль.

Такі відмінності між дітьми слід розглядати як деяку нерівномірність у розвитку, яка цілком нормальна і легко педагогічно вирівнюється. Разом з тим педагогічне завдання полягає не тільки в розвитку тієї сторони, що проявляється менше, а й тієї, що розвивається інтенсивніше. На 5—6 рік яскраво визначаються групи дітей, одні з яких вважають за краще виконувати темним олівцем порівняно складні малюнки будівель, машин, сцени із життя людей і тварин, інші люблять аплікацію з кольорового паперу, малювання фарбами з натури або створення яскравих узорів.

Таким чином, і у любителів кольорів можуть бути різні інтереси, і у дітей, що мають потяг до форми і конструкції, зміст робіт різний.

Знання та вміння засвоюються різними шляхами. Велике значення має безпосереднє сприймання і ті відчуття, які при цьому виникають. Такий шлях характерний для засвоєння кольору. Засвоєння форми, величини, тим більше конструкції, потребує включення процесів мислення — виділення ознаки форми, визначання її порівнянням з іншими, виділення її основи, схожої на просту геометричну форму. Всі ці процеси діти засвоюють поступово, тому й форму предметів вони поступово пізнають дедалі точніше й повніше. В одних дітей більше розвинена здатність швидко схоплювати те, що безпосередньо сприймається, і сильно відчувати вплив яскравих вражень. Інші більш здатні до аналізу того, що сприймають, до виділення і визначення властивостей та ознак предметів. Ці відмінності позначаються і на якості зображень та узорів, що їх створюють діти.