Планування за розділами програми

При плануванні програмного матеріалу на квартали треба мати на увазі як набуття зображальних умінь, так і передачу зв'язного змісту, уміння складати узори і- оволодіння технікою з усіх видів образотворчої діяльності. Протягом кожного місяця, що входить у квартал, передбачаються заняття, на яких основним завданням буде засвоєння зображення якогось предмета, заняття з декоративного малювання і аплікації та заняття, на яких дітям пропонується передати деякий зв'язний зміст. Кількість занять відведених на кожний з цих розділів, не завжди однакова: в одному місяці може бути трохи більше занять з зображення предметів, у другому — більше з декоративного малювання, залежно від того, які чергові програмні завдання в цей час розв'язуються. Іноді треба дати кілька занять з одного розділу, щоб закріпити нові вміння або знання, а далі можна проводити заняття з цього розділу рідше. Разом з тим треба стежити за тим, щоб матеріал програми з усіх розділів проходили своєчасно й послідовно.

Для технічних умінь окремих занять не відводиться, вони засвоюються на заняттях з декоративного малювання і аплікації, при зображенні предметів і вираженні сюжету. Проте технічному прийому треба приділяти особливу увагу при початковому його засвоєнні. В аналогічних випадках спрощується зображальне або декоративне завдання і вказівки дітям даються переважно з техніки.

Планування за типами занять

У дитячому садку проводяться різні типи занять, відповідно до ступеня засвоєння знань і вмінь. Можна виділити заняття, на яких діти здобувають нові для них знання чи вміння. Методика та організація цих занять має особливий характер. Кількість таких занять зростає від однієї групи до другої. Це залежить від обсягу програмних вимог: у першій молодшій групі програма дуже мала, і на засвоєння нових умінь можна відвести мінімальну кількість занять, у другій молодшій групі таких занять уже більше.

Кожне нове знання чи вміння діти засвоюють протягом ряду занять, а іноді й протягом усього року. Чим складніша програмна вимога, тим більше часу потрібно для її засвоєння. Вже в середній групі (4—5 років) такі заняття забирають багато часу, не менше 2/3 всіх занять. Інші заняття відводяться на вільні прояви дітей. Слід застерегти, що вільні прояви змінюють свій характер з віком: діти 2—4 років можуть діяти самостійно тільки частково, використовуючи набуті ними вміння. З другого боку, вони здатні багато разів повторювати ті самі дії, наче самостійно вправляючись у них.

Чим старшими стають діти, тим більше їх вільні дії зумовлені набутими ними вміннями і знаннями. Самостійність у них розвивається в міру нагромадження вмінь і розвитку способів дій, прищеплених їм вихователем. З другого боку, дістаючи від вихователя зміст роботи, вони виявляють більше ініціативи й самостійності, бо цього вимагає саме поставлене перед ними завдання. Так, наприклад, у групі підготовчій до школи стирається різка грань між сюжетним малюванням або ліпленням на запропоновану вихователем тему і за власним задумом дітей.

Все ж у всіх вікових групах в різних кількостях, але неодмінно треба проводити заняття, коли дітям дається можливість діяти за їх власним задумом і бажанням.

Умови організації загальногрупових занять вимагають, щоб усі діти займались одним і тим же видом образотворчої діяльності. Ініціатива і самостійність дітей насамперед спрямовується на вибір змісту роботи і способи її виконання.

Заняття, на яких дітям подаються нові для них знання чи вміння, разом з тим включають і раніше засвоєні. Так, коли перед дітьми ставиться нове завдання щодо зображення форми предметів, наприклад, намалювати огірок або яблуко, показавши їх відмінність щодо форми, вони користуються способом малювання пензлем, який їм показано було раніше. Основну увагу вихователь звертає на вказівки, що стосуються передачі форми, проте він не може випустити з уваги, що й технічна навичка користування пензлем та фарбами ще не засвоєна міцно.

Коли не дається нове вміння, ставиться відразу кілька завдань на повторне засвоєння, проте одні з цих завдань потребуватимуть більше уваги, інші — менше. Більше уваги буде приділено ще не міцно засвоєній навичці чи вмінню. Наприклад, коли діти в старшій групі ліплять собаку, можна вважати, що вони міцно засвоїли вміння ділити шматок глини відповідно до кількості частин тварини, ліпити частини способом скачування, а далі формування пальцями; менш міцним умінням буде ліплення голови, у якій слід виділити морду, знайти місце вух, очей. Можуть трапитися утруднення щодо розміщення частин тіла при їх скріпленні. На ці моменти зображення вихователь повинен звернути особливу увагу.

Виділяючи заняття, коли діти діють за своїм задумом і бажанням, не слід позбавляти їх можливості виявляти ініціативу і самостійність і на інших заняттях. Поставлене вихователем навчальне завдання можна розв'язувати різними способами. Треба передбачати, і такі способи, коли діти можуть виявити ініціативу у виборі величини зображення, його забарвлення, положення в просторі, віддати, перевагу одному із кількох моментів сюжету і т. д.