Видавництво «Веселка» Київ 1992. Вийшла збірка казок «Казки народів свігу ; в якій зібрано 40 національностей.
Головні риси казки; вигадка, творча мрія, фантазія. У різних народів мрії і прагнення були багато в чому спільні - надія на благополуччя, справедливість, віра в добро, тому говоримо про ідею та тематичну близькість, спільність цих казок.
Ідейна: тематична спільність казок різних народів., подібність сюжеті МОТИВІВ,образів, Прийомів ПОЯСНЮЄТЬСЯ СХОЖИМИ економічними та історичними умовами життя сусідніх народів, закономірністю загального процесу історичного розвитку людства
Казки інших народів, як українські так і російські ділимо на З категорії: -казки про тварин; -чарівні казки; -соціально-побутові.
Цей поділ дуже умовний. Здебільшого казка має ознаки всіх трьох категорій; майже не зустрічаються казки так би мовити «чисті» , наприклад чарівні без участі тварин та соціальних елементів.
Казки різних жанрових категорій мають різний ступінь концентрації «чудесного елементу».
Найбільше його в казках чарівних, найменше - в соціально-побутових.
Надзвичайно поширені в творчості всіх без винятку народів світу, казки тваринного циклу, що є виявом пильної уваги людини до живої природи, наслідком багато вікових спостережень за життям звірів та птахів.
Казки про тварин дуже популярні, тому їх часом називають дитячими казками.
Найчастіше у казках менші, слабші звірі перемагають більших і дужчих. На подібній ситуації багатий казковий епос кожного народу.
Часом, щоб перемогти могутнього кривдника, менші, слабкі істоти змовляються поміж собою, гуртуються, стають до спілки. Про таке йдеться наприклад, у литовській казці «Волова хатка», у казахській «Троє товаришів», у таджицькій - «Сови» , «Півень,собака та лисиця» - литовська,! кл.
Одним з найпопулярніших персонажів казок про тварин - лисиця. Хитра, вигадлива, дотепна, - вона зустрічається в казках дуже багатьох народів.
Вовк, ведмідь, заєць, коза ,баран, кінь та інші дикі та свійські тварини - найпопулярніші персонажі в казках центральної частини Східної Європи. Далі на північ переважають олені і лосі, ще далі - білі ведмеді, моржі. На півдні у народів Кавказу, Середньої Азії більше є в казках змій, верблюдів., левів, папуг і т.д.
Переважно мудрими істотами в казках виступають ворон, змія, сова та інші, найбільш недоумкуватими - вовк, верблюд,лось. Але це зовсім не значить., що не буває навпаки.
Ще в давні часи людина, прагнула збагнути причини стихій - землетруси., повені, грози, виверження вулканів персоніфікувала їхні прояви, приписувала їх міфічним істотам: драконам, джинам, велетням і т.д.
Створивши в своїй уяві таке чудовисько людина змушена була поміркувати, як їм боронитися від нього і наділяла часто його полохливою вдачею,мізерним розумом.
Такий наприклад, у туркменській казці «Караджа- богатир», велетня у киргизькій казці « Диканбай і велетні». З часом замість культу природи з'являється культ людини в її величі і могутності. З'являються нові сюжети та мотиви, але й старі не відкидаються зовсім, а оновлюються.
Реалістична основа соціально-побутової казки безсумнівна. Вона виявляється передусім в ідейній спрямованості кожної казки, що відбиває прагнення народу до волі, справедливості. Читаючи та аналізуючи молдавську казку «Наймит, кухар і мит» має складну будову. Герої таких казок здебільшого змушені рушати в далекі небезпечні мандри, долати тяжкі перешкоди, ' ставати на бій з драконами, зміями, жорстокими велетнями тощо. «Красуня Кункей» естонські, «Грибний король» грузинські, «Золотий келих» та інші.
Для казок різних жанрових категорій характерна подібність сюжетів. Окремі сюжети, мотиви,прийоми трапляються в творчості багатьох народів.
Наприклад героїні української соціально-побутової казки Мудра дівчина. Є десятки сестер,, що говорять багатьма мовами світу, наприклад таджицька народна казка «Мудра дівчина і ледар» - Василиса Премудра. Дуже час, о з казках загалом несхожих трапляються подібні ситуації, елементарні подібні прийоми. Дитина росте « Не по днях, а по годинах», у двобої суперники вгрузають у землю: перший - по кісточки, другий - по коліна, або перший - по пояс, другий - по шию. Герої прохають відьму або ще когось, прагнучи уникнути спалення в полі, показати як сідати на лопату, або як герої по дороа до земляка - дракони чи інші страховища допомагає в біді птахам тз звіро- ті віддячують йому
Але для казок кожного народу характерна національна специфіка проявляється в багатьох моментах в образі головного героя, в мові, побутових деталях, у зображенні соціальних стосунків та звичаїв, в казці відбилися і моменти географічного й культурного плану, особливості національної вдачі персонажів. Наприклад , у казахських, туркменських, узбецьких казках неодмінно згадуються безлюдні пустелі, піщані бурі, караван, сараї і мечеті. У грузинських та вірменських - висок: гори неприступні фортеці та замки над урвищами, розкішні сади. У народів Сибіру й Далекого Сходу - тайгові нетрі, мисливство і рибальство..
Які особливості національного колориту звернули увагу в прочитаних казках,
А в казці черкеського народу «Розумна невістка».
Казки мають велику педагогічну цінність адже знаходять свій вплив
народні уявлення про правду і кривду, про долю і недолю, про розум і дурість, їм властивий величезний оптимізм. Добро завжди бере гору над злом, правда над кривдою. Вона висміює народ у казках дурість, зажерливість,недоумкуватість. Разом з тим, неважко помітити в казках велику шану народу до праці. Сумлінна праця людини, як правило, винагороджується навіть тоді, коли спочатку хтось ігнорує трудівника, привласнює плоди його праці чи знущається з нього. В цих казках часто сумлінні трударі протиставляються ледарям, шахраям.
Читати аналіз білоруської казки «Легкий хліб» - ст.70, татарської «Два ледарі»
Коло моральних проблем, що їх трактують казки всіх категорій, надзвичайно
широке. Важко назвати хоч одну, яку че трактовано в казковому епосі.
Казки Андерсена критика зустріла без особливого ентузіазму. Дехто шкодував,що письменних вдався до таких "Дрібниць", відступив від серйозної
літератури,. Тупість і обмеженість дворянських критиків у тогочасній Данії, вороже ставлення до письменника з народу не дали їм змоги побачити, що
Андерсен вийшов на новий шлях творчості, що своїми казкам він вніс в літературу свіжин оригінальний струмінь.
А казки Г.-К. Андерсена справляли надзвичайно велике враження на читачів-—дітей і дорослих,
У казках відбивсясвітогляд Андерсена, його ставлення до людей, до життя. Він любив людей, добре знав життя народу.його страждання ; радості. З повагою і співчуттям розповідає він у своїх казках про життя бідняків, скромних трудівників, про їх дітей ! покаже водночас моральну вищість простих людей над багатіями і аристократами. З іронією, насмішкою змальовує він пихатих і дурних дворян, тупих обмежених королів і придворних, ненаситних купців, багатіїв. Це зближує казки Андерсена з фольклором, з яким він був добре обізнаний ще з дитинства.
Однією з найбільш популярних казок Андерсена є казка "'Нове вбрання короля" (1835). У цій казці письменник гостро, дотепно висміює правителів, державних діячів, яким приписують високі моральні якості, почуття людської гідності, а насправді вони духовно убогі. Вислів: "А король голий" — став крилатою фразою, якою народ викриває убогість думки людини, її фальшиву репутацію.
У казці висміяно підлабузництво, лицемірство, боязнь підлеглих сказати у вічі правду високопоставленим особам, тобто пороки, властиві класовому суспільству. Нікчемності, убогості правителів, лицемірству придворних протиставляються правдивість і сміливість народу.
Казка чітко побудована, сюжет її динамічний. Починається вона з яскравої характеристики короля, і нею письменник вмотивовує зав'язку — появу пройдисвітів та їх намір обдурити короля і всіх його підлеглих. Дія розвивається швидко. У кожному епізод: розкриваються характери дійових осіб. Уміловдають, нібито вони старанно працюють, хитрі і зухвалі пройдисвіти вони сидять за порожніми верстатами і тчуть без пражі, спалюють багато свічок, щоб всі думали, наче вони і вночі працюють; великими ножицям ріжуть повітря,ніби кроять тканину, шиють голками без ниток, щоб ніхто не побачив що нитки не витрачаються.
Король і придворні теж: удають, ніби вони захоплені красою тканини, якої не бачать. За допомогою внутрішніх монологів письменник показує різкий контраст між станом персонажів, їх думками та переживанням;і тим, що вони говорять. Розгублені і неприємно вражені, що не бачать нового вбрання, вони старанно приховують від інших свої справжні почуття й роздуми ї вишуканими словами вихваляють тканину, її візерунки, фарби, удавано захоплюються її красою. Цим прийомом Андерсен влучно викриває лицемірство придворних і обмеженість короля. Ось до «майстрів» з цілим почтом з'явився король, шоб подивитися на матерію. Всі роблять вигляд, ніби милуються чудовою тканиною Це ж саме робить і король, щоб приховати від інших, що він не достойний займати таку високу посаду.
Дія досягає свого найвищого розвитку у сцені святкового параду, коли король змушений був вийти на вулицю столиці у «новому вбранні», щоб показатися народу. Контраст між урочистістю церемонії і виглядом голого короля під розкішним балдахіном —прийом, за допомогою якого письменник
створює комічний ефект, викриває й-засуджує короля і придворних. їх
нікчемність і глупство.
Казка закінчується правдиво і мудро: істину — король голий — сказала невинна дитина, яка ще не навчилася лицемірити. Настає розв'язка: хоч король і зрозумів свою помилку, але продовжує поводитись так, нібито нічого й не сталося.
В інших казках Андерсен також гостро картає і засуджує пороки верхівки тогочасного суспільства. У казці «Солове й» (1843) висміяно неуцтво, тупість придворних імператора, відірвав їх від життя народу, невміння збагнути справжнє мистецтво, відрізнити його від фальшивого, підробленого. Ці тупі й обмежені придворні віддали перевагу механічній іграшці, штучному солов"єві бо хоч він і співав лише одну мелодію, його можна було завести коли завгодно, він міг співати, не стомлюючись, по тридцять разів одне і те ж
І так само принцеса із казки «Свинопас» відмовилася прийняти від принца в дарунок живого солов'я і прекрасну троянду, бо вони буди не штучні, а справжні, їй більше сподобалися такі нікчемні іграшки, як, наприклад, музична Торох-тушка, що награвала популярні польки й вальси, і чарівний горщик, який відкривав принцесі тайну, у кого що вариться на обід
У казці «Принцеса на горошині" Андерсен висміяв вже занадто тендітну, зманіжену принцесу, яка відчула горошину, покладену під двадцять перин і матраців. За цю надмірну чутливість її було визнано в аристократичному світі справжньою принцесою.
У багатьох казках Андерсена висміяно обивателів, обмежених, тупих, чванливих, хоч цими рисами письменник часто наділяв не людей, а тварин або неживі предмети. Такими обивателями, чванливими і нерозумними, наприклад, кіт і курка у казці «Гидке каченя» (1843). Вони, я к і качки, знева- жають бідне каченя тільки за те, що воно не таке, як усі інші качки й каченята.
їм не під силу збагнути трагедію «гидкого каченяти», зрозуміти його прагнення, його бажання стати кращим, жити у злагоді з усіма, чинити лише добро всім, хто його оточує. Вони просто вважають його божевільним.
Тобі нічого робити, тому у голову такі дурниці; неси яйця або воркочи.— і все минеться казала йому самовпевнено курка.
Зовсім інший тон у казках Андерсена, коли він розповідає про хороших людей, благородних, добрих і правдивих, про героїв, стійких у біді і мужніх, здатних бути самовідданими, вірними в дружбі.
Маленька дівчинка Герда мандрує по світу, зносить муки, долає великі труднощі, щоб дізнатись, куди зник її Друг — хлопчик Кай. Зрештою вона дізнається, що Кая забрала у своє крижане царство Снігова королева. Тільки велика любов дівчинки. її самовідданість і гарячі сльози допоможи знайти
хлопчика —- розтопили лід у його серці і повернули йому життя ("Снігова королева" - 1844)
Крихітна дівчина Дюймовочка і ластівка допомагають одне одному в біді, рятують у важку хвилину життя { «Дюймовочка»).
Тварини і рослини, олюднені письменником, по-людському добрі. співчувають чужому горю, полегшують страждання інших.
Казки Андерсена вже давно перекладені на укр.мову. У Києві вперше вийшла книжка під назвою «Казки Андерсена>у 1873р. Цей переклад зроблено М. Старицьким. До казок додано біографію письменника і 11 малюнків, у збірці вміщено 24 казки.
У 1906 р. в Києві (видання Б. Д- Грінченка) вийшли казки Андерсена в перекладі Марії Загірньої (дружина Б, Грінченка» До цієї збірки ввійшло 16 казок («Соловейко», «Мати», «Русалочка». «Ялинка» «Дівчинка з сірниками», «Нове королівське убрання)Другим виданням вона вийшла у 191 8р.
Після Жовтневої революції діти читають казки Андерсена з перекладах багатьох радянських письменників, зокрема з датської мови — О. Іваненко. Нове видання в її перекладі, з біографією Андерсена та з кольоровими малюнками Г. Григор'свої, вийшло в 1964 р. у видавництві «Веселка».
Не можна не згадати і про роль Марка Вовчка у популяризації творів Андерсена. Вона переклала його казки на російську мову, 1 вони вийшли в світ.
Про велике виховне та естетичне значення казок Андерсена для багатьох поколінь дітей можна сказати словами М. Г. Чернишевського: «Поети розкривають людям благородні поняття про життя і благородні почуття; читаючи їх твори, ми привчаємося відвертатися від усього пошлого і поганого, розуміти чарівність всього доброго і прекрасного, любити все благородне: читаючи їх. ми самі стаємо кращими, добрішими, благороднішим
Д. ДЕФО
боротися, мужність.Всі ці риси роблять цей образ близьким для дітей різних епох і народів. А поезія творчої праці визначає гуманістичну цінність виховне значення "Робінзона Крузо".Роман визначається високим художнім рівнем.Образ Робінзона змальовано майстерно, він виступає перед читачами ,як жива людина.Розповідь він веде від першої особи.Цим досягається більша імовірність реальності того, що відбувається з його героєм.Дефо близький до стильодокументальних творів : точні дані, координати місцевості, опис речей, дає стислі і лаконічні характеристики, уникає довгих описів і міркувань.3"явились нові робінзонади - розповіді про людину ізольовану від суспільства, змушеної боротись за своє існування.
Робінзон - творець своєї долі, розраховує тільки на власні сили.На все дивиться з утилітарної точки зору з позиції корисності і вигоди.Роман - гімн людині-трударю.
Зацікавленість письменника своїм героєм передається і читачеві, який з увагою слідкує за виготовленням дощок для полиці, яке зайняло 42 дні і човна - за 154 дні. Детальність опису надає правдоподібність оповіді.Значне місце займає питання моралі: що у долі Робінзона є зло, а що добро?
Роман складається з трьох томі в.Російський переказ К.Чуковського, український - О.Хатунцева.
Англійський письменник Адлан МІЛН (1882 — 1956рр) ввійшов до історії дитячої літератури як автор казки про плюшевого ведмедика Вінні Пуха та ряду віршів.
Мілном були написані і інші твори для дітей, але найбільший успіх припав на долю вищезгаданої казки.Вона опублікована в 1926 році.У нас стала відомою в 1960 р. в переказі Заходера (рос.), українською мовою переказав Солонько.
Казкову повість розповідає батько сину Крістоферу Робіну про потішні пригоди його і іграшок - ведмедика Вінні Пуха та симпатичних його друзів : полохливого поросятка Паця, сумовитого ослика Іа-Іа, стрибучого тигра, якого звуть Тигрою, добру маму Кенгу та її пустотливого синка Ру, мудру сову, яка називає себе Сува, й надто розумного Кролика та безліч його Родичів та Знайомих.Всі вони живуть у Зачарованому Лісі.
Автор прищеплює дітям ласкаво-поблажливе відношення до маленьких і слабших за них.Зачаровує і дорослих принадність дитинства.
Звірята звертаються до Крістофера Робіна за допомогою і порадою, він розбирає їх суперечки, приходить на допомогу, коли вони потрапляють в біду, а основне - постійно хвилюється за них, і відчуває відповідальність за них.Читаючи повість у перекладі дитина отримує початкові уявлення про мовний стиль : Сова говорить мовою науки; меланхолік Іа-Іа мовою романтичної літератури, всі інші розмовною побутовою мовою.Змішування стилів призводить до комічного ефекту і дитина відчуває це.
Потішні віршики Пуха, окрім прямого призначення відображати настрій ведмедика, представляють собою різноманітні ігрові віршики, жартівливе осмислення багатозначності слів, гра в наголос.
Мілн дотепно робить пародію на різні сторони "дорослого життя" по доброму насміхається над героями казки (Тигрою і Слонопотамом). Крістофер Робін змальований делікатним хлопчиком, який старанно добирає слова, щоб не образити співрозмовника, коли потрібно вміє помовчати.
Вчена Сова - неабияка зануда, але діє з найкращих міркувань; Кролик любить керувати, інтриган, але гостинний господар.Ось чому Вінні Пух і його друзі люблять один одного.
Казка несе дітям радісне світосприйняття і в цьому є секрет незвичайної популярності казки Мілна.
Іа-Іа - песиміст, якому завжди сумно .Кролик - обережний, практичний (ноги Вінні використовує для сушки білизни).Вчена Сова не вміє навіть добре писати, але боїться загубити свій авторитет (питає у Пуха чи вміє він писати), говорить високопарно (довгі слова).Іронія звучить у всьому.
Весела казка - феєрверк радості і оптимізму.ІЬма драматичних ситуацій боротьби добра і зла, вона легка, усміхнена, а всі пригоди, що стаються з іграшками Крістофера дуже подібні на дитячі ігри.Мілн посміхається, малюючи характери героїв, які зумовлюють їх поведінку, вчинки.
Шведська письменниця, лауреат багатьох міжнародних премій за дитячі
книги Астрід Анна Емілія Ліндгрен народилася в 1907 р. у шведській провінції Смоланд.Батьки її звичайні селяни і гадки не мали, що в майбутньому їхню доню знатие весь світ, що вона стане "Андерсоном нашого часу", "Першою жінкою Швеції", як тепер її називають земляки.
Майже всі кращі твори письменниці перекладені російською та українською овами.Це "Пеппі- довга панчоха", "Малюк і Карлсон, що живе на даху", "Брати Лев"яче серце", "Роня, дочка розбійника", "Mio,мій Mio".
Відома річ: діти страшенно не люблять залишатися вдома довго на самоті, от і вигадують собі усяких друзів, якщо поруч нема ні песика ні кицьки, ні, принаймі, акваріума з мовчазними рибками... І ось на світ народився Карлсон і на спині у нього був ... пропелер! І оселився він на самісінькому даху.
Всі з казки "Малюк і Карлсон, що живе на даху" 1955 р., "Карлсон знову прилітає" 1962р., "Карлсон таємно з"являється знову" 1968р. - це живі оповідання про сучасну дитину з"єднані з вигадкою.
Карлсон прилітає до Малюка в один з ясних весняних днів, коли перші зорі засвітились на небі.Він з"явився, щоб розділити самотність Малюка Як персонаж казкового дійства Карлсон здійснив мрію Малюка про співучасника витівок, незвичайних пригод, пустощів.Батько, мати, сестра і брат не зразу зрозуміли, що творилось в душі Малюка, а зрозумівши, вирішили зберегти таємницю.Карлсон - живе втілення того, чого не вистачає дитині, обділеній увагою дорослих, і того що супроводжує гру його уяви.
В Карлсоні персоніфікуються дитячі мрії про можливість літати над містом, ходіння по дахах, гра без страху за зламану іграшку, ховатись всюди - в ліжку, в шафі, перетворюватись в привід, лякати злодіїв, жартувати без побоювання , що тебе неправильно зрозуміють.В Карлсоні постійно живе намагання здивувати незвичайною поведінкою, але воно не безцільне, так як протистоїть нудьгуванню звичайних людських справ і вчинків."Найкращий спеціаліст по паровим машинам" всупереч забороні батька і старшого брата Малюка запускає машину - і гра стає по-справжньому цікавою.Навіть поломка машини приводить Карлсона в
Д. Родарі (БІОГРАФІЯ)
він збудував її на землі графинь Черешень. Тут панують свавілля і насильство, чесних людей кидають у темниці, прирікають на довічне ув'язнення, а розбійники і шахраї займають високі пости при дворі принца Лимона.
Д. Родарі майстерно використовує характерні для народних сатиричних казок прийоми гіперболізації, шаржу, гротеска у змалюванні негативних персонажів, антилюдських порядків у країні принца Лж. она. У гротескному плані зображений сам принц Лимон, обмежений і віроломний правитель, який» хоч Ґ'«носив на шапці золотого дзвоника, та розумом не відзначався». Автор їдко висміює агресивні наміри принца, який не міг заспокоїтися, поки «хоч не пограється у війну». До гіперболізації вдається Джанні Родарі, показуючи становище селян в маєтках, що належали графиням Черешням: графині беруть податки не тільки за повітря, яким дихають люди, а й за опади; ж дощ, сніг і навіть за градобій.
Проте так, як і в народних казках, йодарі гіперболою і гротеском тільки підкреслює характер реальних відносин між експлуататорами і трудовим народом, безглуздість законів у країнах, де панує класова нерівність.
Позитивні герої казок — прості люди праці — змальовані з симпатією, з доброзичливим м'яким гумором. Саме в ж образах втілені кращі людські якості: сердечність, чуйність, вірність, СТІЙКІСТЬ у боротьбі, їм, простим людям, властиве почуття класової солідарності.
Казка дуже близька дітям і цікава то ж, що головним героєм в ній виступає хлопчик Цибуліно, розумний і добрий, працьовитий і енергійний - Цибуліно, який вміє знайти вихід з будь-якого скрутного становища, чесно виконує наказ батька — викривати негідників та шахраїв, дотепно розбиває підступні задуми ворогів і знаходить собі друзів серед чесних трудівників.
Своєрідним є стиль казки. Поєднання 5 характеристиці дійових осіб, у показі обставин їх життя, якостей людини і властивостей овочів надає гумористичного або гостро сатиричного забарвлення багатьом епізодам казки. Так, Цибуліно доводить до сліз сеньйора Помідора не тільки тому, що діє, як смілива людина, різко викриваючи негідництво, а й завдяки тим особливостям, що властиві цибулі.. Коли сеньйор Помідор смикнув Цибуліно за чуба, «сталося те, що мусило статися»: «в очі і в ніс Помідорові раптом ударив. такий міцний запах цибулі, що сльози бризнули з очей».
А в першому розділі про властивою і цибулі письменник дотепно згадує, характеризуючи гірке життя бідноти. «Де цибуля там і сльози»—це узагальнення стає особливо вагомим, тому ще в контексті виявляється доречним і прямий, і переносний зміст його: «Де бідність, там і сльози
Зовнішній вигляд і властивості різних овочів та фруктів влучно обігруються. коли письменник створює портрети дійових осіб: важний, надутий, з червоними щоками, які, здається, от-от тріснуть, сеньйор Помідор; низькорослий і миршавий адвокат Горох, що завжди вискакує, як горошина з стручка; дівчинка Редисочка з кіскою, що стирчить догори і нагадує хвостик редиски, і т. д.
Пригоди Цибуліно та його Друзів закінчуються перемогою над пихатими і ненаситними аристократами. Скинутий принц Лимон тікає за кордон, а замок графинь Черешень перетворюється на палац для дітей.
У казці звучить заклик повиганяти принців, баронів, графинь з усіх країн, щоб землі, парки і палаци стали надбанням народу. І в інших казках — «Подорож Голубої Стріли», «Джельсаміно у країні брехунів» —письменник віддає свої симпатії тим, хто чесно працює, хто бореться з неправдою і несправедливістю.
Творчість Д. Родарі з кожним роком набуває все більшої зрілості, досконалості, збагачується новими жанрами. Його дотепні, живі, змістовні відповіді на різноманітні дитячі запитання то спочатку друкувалися на сторінках газети «Уніта», ввійшли у збірку своєрідних новел «Чого? чому? навіщо?».
У 1964 р. вийшла серія його забавних оповідань про собак, що катаються на автомобілі, і «Книга помилок», героями якої стали орфографічні помилки. Письменник займається і теоретичними питаннями. Його цікавлять зв'язки між дитячою літературою і актуальними проблемами виховання, суть художньої уяви, «закони фантазії». Улюбленим його жанром залишаються казки і фантастичні оповідання.
Веселі, бадьорі вірші Джанні Родарі, його чарівні казки, сповнені любові до простих людей, поваги до людської пралі, іїдуть через кордони, моря і гори, завойовуючи все нових і нових вдячних читачів у різних країнах світу.