Черкаський політехнічний технікум

Циклова комісія економічних дисциплін

Звіт

З навчальної практики

зі вступу спеціальність

Студентки 2 курсу 1 групи

напрями підготовки 030508

Фінанси і кредит

спеціальності 5.03050802

Оціночна діяльність

_________Панімаш В.А.

керівник – викладач

_______Висоцький С.П.

Оцінка________________

м. Черкаси 2013р

Зміст:

Зміст: 2

1. Основні положення Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» 3

2. Основні положення Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» 7

3. Основні положення Національного стандарту №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» 9

Лабораторна робота №1 12

Заява 12

Інформація про претендента 13

Конкурсна пропозиція 15

Калькуляція 16

Лабораторна робота №2 17

Договір №2 17

На проведення незалежної оцінки 17

Лабораторна робота№3 20

Лабораторна робота №4 21

Акт 21

Додаткові завдання 23

Задача 1 23

Метод Рінга. 23

Задача 2 25

Метод Інвуда використовується , якщо сума повернення капіталу реінвестується по ставці доходності інвестиції. В цьому випадку норма повернення як складова частина коефіцієнта капіталізації дорівнює фактору фонда відшкодування при тій же ставці відсотка , що і по інвестиціях: 25

Задача 3 26

Метод Хоскольда. Використовується в тих випадках,коли ставка доходу первинних інвестицій дещо висока, що маловірогідне реінвестування по тій же ставці. Для рінвестування засобів передбачається отримання доходу по без ризиковій ставці: 26

Задача 4 27

Задача №5 28

Задача №6 29

Умова та вихідні дані для задачі 7 30

Задача 7 31

1. Основні положення Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»

1. Національний стандарт є обов’язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб’єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

2. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах у значенні, встановленому цим Стандартом, зокрема:

об’єкти оцінки – майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об’єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об’єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу;

нерухоме майно – земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов’язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна;

рухоме майно – матеріальні об’єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній форма, яке не є нерухомістю;

необ’єктивна оцінка – оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ’єктивного висновку про вартість об’єкти оцінки

неякісна оцінка – оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та на основні необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування;

непрофесійна оцінка – оцінка, проведена з порушенням кваліфікаційних вимог, що визначається законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.;

ліквідаційна вартість – вартість, яка може бути отримана за умови продажу об’єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості;

залишкова вартість заміщення – вартість заміщення, об’єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу;

інвестиційна вартість – вартість, визначена з урахуванням конкретних вимог, умов та мети інвестування в об’єкт оцінки;

4. Оцінка проводиться з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.

З метою визначення корисності під час оцінки:

розглядається корисність окремого майна у складі об’єкта оцінки як складова частина корисності об’єкта оцінки в цілому та корисність майна як окремого об’єкта оцінки;

враховується сучасний стан використання об’єкта оцінки, що може не відповідати його можливому найбільш ефективному використанню, а також випадки коли, окремі об’єкти оцінки стають тимчасово зайвими;

прогнозується можливий вплив соціально-економічних та інших факторів на зміни в корисності об’єкта оцінки

оцінюються витрати на поліпшення об’єкта оцінки з урахування впливу цих витрат на збільшення його ринкової вартості.

15. Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об’єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу на подібне майно.

Оцінка майна з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, проводиться з урахуванням того, що:

справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі можливості її визначення у порядку встановленому цим та іншими національними стандартами;

справедлива вартість активу, який може бути віднесено до спеціалізованого майна, майна спеціального призначення або спеціальної конструкції, дорівнює його залишковій вартості заміщення;

ліквідаційна вартість активу згідно з положенням бухгалтерського обліку дорівнює його вартості ліквідації згідно з цим Стандартом;

надлишкові активи оцінюються з урахуванням принципу їх найбільш ефективного використання із застосуванням такої бази оцінки, як ринкова вартість або вартість ліквідації, з дотриманням відповідних умов, що висуваються до їх визначення.

Для проведення оцінки майна застосовується такі основні методичні підходи:

витратний;

дохідний;

порівняльний.

Незалежна оцінка проводиться у такій послідовності:

укладення договору на проведення оцінки;

ознайомлення з об’єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;

ідентифікація об’єкта оцінки та пов’язаних з ним прав аналіз можливих застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення та використання її результатів;

вибір необхідних методичних підходів, методів, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;

узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;

складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об’єкта оцінки на дату оцінки;

доопрацювання звіту та висновку про вартість об’єкта оцінки на нову дату.

Звіт про оцінку майна , що складається у повній формі, повинен містити:

опис об’єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати;

дату оцінки та дату завершення складання звіту, а у разі потреби – строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства;

мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки, якщо інше не передбачено законодавством;

перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка;

перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;

виклад усіх припущень, у межах яких проводилась оцінка;

опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки;

висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об’єкта оцінки;

виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків;

письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об’єкта оцінки, дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, заяви, що є важливі для підтвердження достовірності та об’єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна;

додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби – інші інформаційні джерела, які роз’яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Висновок про вартість майна повинен містити відомості про:

замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна;

назву об’єкта оцінки та його коротку характеристику;

мету і дату оцінки;

вид вартості, що визначався;

використані методичні підходи;

величину вартості, отриману в результаті оцінки.

Висновок підписується оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання. Законодавством можуть бути встановленні додаткові вимоги до оформлення висновку про вартість об’єкта оцінки.

Звіт про оцінку майна, додатки до нього готуються не менш як у двох примірниках, один з яких зберігається в оцінювача, а інші видаються замовнику після реєстрації в книзі обліку документів.