2. Закони організації, які виявляються у процесах:

Закони синергії - сума цілого не дорівнює арифметичній сумі кожного із його складових елементів.

Закон інформованості – стверджується, що в організаційному цілому не може бути більшого порядку, ніж в упорядкованій інформації.

Закон єдності аналізу і синтезу - спочатку виконується аналіз, а потім - синтез.

Закон самозбереження

Закон попиту - при знижені ціни попит має тенденцію до зростання і за її підвищення - до зменшення.

Закон пропозиції - запропонована для продажу кількість товару залежить від ціни на нього.

Закон прибутковості - доход має перевищувати витрати

Д.е.н., проф. Хміль Ф. І. виділяє наступні закони.

Закон соціалізації особистостей - протягом трудового життя людини відбувається складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб.

Закон соціальної структуризації організації.

Закон соціального статусу .

Закон спільності цілей.

Закон інерції - всі організації володіють деякими загальними ознаками.

Закон економії часу.

6.Групи,їх види та особливості.

Первинні та вторинні соціальні групи

Соціальна взаємозв'язок буває двох типів: експресивна та інструментальна.

Первинні групи складають основу будь-яких соціальних відносин.

Внутрішні та зовнішні групи

Поняття внутрішніх і зовнішніх груп підкреслює важливість кордонів - вказують, де починається взаємодія і де воно закінчується.

Референтні групи

Референтна група може бути чи не бути групою, до якої належимо ми самі. Ми можемо розглядати референтну групу як джерело психологічної ідентифікації. Наявність референтних груп допомагає нам пояснити здаються протиріччя в поведінці

Формальні і неформальні групи

В основу такого поділу кладеться характер структури групи. Під структурою групи мається на увазі існуюче в ній відносно постійне поєднання міжособистісних відносин.Якщо формальна структура групи визначається зовнішніми чинниками, то неформальна, навпаки, - внутрішніми. Неформальна структура є наслідком особистого прагнення індивідів до тих чи інших контактів і відрізняється більшою гнучкістю порівняно з формальною. Люди вступають у неформальні відносини один з одним для того, щоб задовольнити деякі свої потреби - у спілкуванні, об'єднанні, прихильності, дружбі.

7.Економічні методи менеджменту

Економічні методи управління - це сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку підприємництва.

Планування є одним з основних важелів в економічних методах управління. Зміст його, як функції управління, полягає в обґрунтованому визначенні основних напрямів і пропорцій розвитку виробництва з обліком матеріальних джерел його забезпечення та попиту ринку.

Прогнозування економічної ситуації, планування стратегії розвитку - продукт не стільки інтуїції, скільки професійних знань, суворого математичного розрахунку. Планування і стратегія розвитку з метою виходу на ринки багато в чому залежить від цілей і орієнтації його вищого керівництва, його організаторських здібностей та інтуїції.

Центральне місце серед різноманітних важелів економічного механізму управління належить цінам і ціноутворенню, в яких відбиваються всі сторони економічної діяльності підприємств.

Процес ціноутворення - явище дуже складне, обумовлене насамперед попитом на запропоновану ринку продукцію.

Цінова політика підприємства визначається ще й тим, яким є тип ринку, де вона реалізується.

Методи фінансового управління різноманітні. Основними з них є: прогнозування, планування, оподаткування, страхування, самофінансування, кредитування, система розрахунків, система фінансової допомоги, система фінансових санкцій, система амортизаційних відрахувань, система стимулювання, принципи ціноутворення, трастові операції, факторинг, оренда, лізинг.

Господарська діяльність нерозривно пов´язана з фінансовою діяльністю.