46. Сутність менеджменту.

термін менеджмент вживається для визначення сукупності методів і форм управління виробництвом з метою одержання прибутку як основної цілі підприємницької діяльності.

менеджмент означає наявність і функціонування специфічного органу підприємства, що уособлює його керівництво. Мета його полягає у вмінні бачити цілі, визначати способи їх досягнення, узгоджувати для цього дії людей.

Організаційна структура управління має суттєві відмінності для кожної з фірм. Вона може бути побудована за вертикальним або за горизонтальним принципами.

Вищий рівень управління ТОР - вирішує питання стратегічного менеджменту - управління фінансами, вибору ринків збуту, розвитку підприємства.

Середній рівень управління (функціональний) - вирішує питання оперативного управління відповідно до функцій менеджменту. Нижній рівень управління - менеджери знаходяться у безпосередньому контакті з працівниками-виконавцями, вирішують конкретні питання.

Організаційна структура управління в малому та середньому підприємництві будується за горизонтальним принципом - зосередження зусиль усіх без винятку менеджерів на вирішенні конкретної задачі, на успіхові фірми як єдиної системи.

Менеджмент поєднує спільні риси із регіональними та національними особливостями. Згідно з таким поділом розрізняють три основні моделі:

американську(спрямована на особистий успіх у досягненні результатів підприємницької діяльності, схильна до ризику, практицизму),

західноєвропейську(цінується вміння використовувати інституційні основи побудови системи управління, індивідуалізм, обмежений певними структурними ланками)

японську(спирається на індивідуальний успіх, що базується на колективних зусиллях, постійних нововведеннях.)

47. Сутність організаційних перемін та управління ними.

Зміни в середині організації, як правило, - це реакція на зміни у зовнішньому середовищі. Це зміна організаційної структури, продукції, технології, кадрів, повноважень, правил, стратегії тощо. Всі зміни взаємопов´язані між собою.

Говорячи про зміни в організації, мається на увазі рішення керівника змінити одну або більше внутрішніх перемінних в організації, структурі, завданнях, технології та людському факторі. Приймаючи такі рішення, керівництво повинно бути проективним або реактивним, тобто самопроявляти активність або реагувати на вимоги ситуації. Зміни, які приймаються для виправлення помилки, що виявлена системою контролю, - типова реактивна дія. Дія, прийнята для того, щоб відреагувати на надану оточенням можливість, навіть якщо не існує фактичної проблеми, буде дією проактивною.

Зміни призводять до нововведень, які найчастіше спричиняють:

• оцінку та зміну мети організації;

• зміну структури, тобто розподілу повноважень;

• зміну техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів

Структурні зміни як частина організаційного процесу відносяться до змін у системі розподілу повноважень і відповідальності, в координаційних та інтеграційних механізмах, у поділі на відділи, в управлінській ієрархії, комітетах і ступені централізації.

Люди. Зміни в людях допускають модифікацію можливих установок або поведінки персоналу організації. Це може захопити технічну підготовку, підготовку до міжособового або групового спілкування, мотивацію, лідерство, оцінку якості виконання роботи.

Управління змінами. Американський науковець Грейнер розробив модель процесу управління організаційними перемінами.

Шість етапів моделі

Етап 1. Тиск і спонукання - керівництво повинно усвідомити необхідність змін.

Етап 2. Посередництво і переорієнтація уваги.

Етап 3. Діагностика та усвідомлення - керівництво збирає відповідну інформацію, визначає істинні причини виникнення проблем, які вимагають змін існуючого становища.

Етап 4. Знаходження нового рішення і обов’язки щодо його виконання.

Етап 5. Експеримент і виявлення.

Етап 6. Підкріплення і згода - необхідно мотивувати людей, щоб вони прийняли ці зміни.