42. Стилі керівництва

Стиль керівництва, який характеризує певного лідера, залежить від обсягу делегування повноважень, використовуваних типів влади, турботи про людські стосунки і виконання завдань організації тощо. Авторитарне керівництво - авторитарний керівник має достатню владу, щоб нав’язати свою волю виконавцям

«теорія X»:

а)люди спочатку не люблять працювати і за будь-якої можливості уникають роботи;

б) у людей відсутнє честолюбство, і вони намагаються уникнути відповідальності, згідні на те, щоб ними керували;

в)понад усе люди хочуть бути захищеними;

г) щоб примусити людей працювати, слід використовувати примус, контроль погрози.

теорією Мак-Грегора:

а)якщо умови праці прийнятні, то люди візьмуть на себе відповідальність, будуть до неї прагнути;

б)якщо люди залучені до цілей організації, то вони будуть використовувати самоуправління і самоконтроль;

в)залучення є функцією винагороди, спрямованої на досягнення цілі;

г)здібність до творчого розв’язання проблем трапляється часто, але інтелектуальний потенціал середньої людини використовується тільки частково.

Демократичний стиль - високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконанням завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників. Ліберальне керівництво- - базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі своєї власної роботи. Його можна розглядати як різновид демократичного стилю.

43. Стресові ситуації і управління ними

Види стресу:

1) фізіологічними;

2) психологічними;

3) інформаційний;

4) управлінський;

5) емоційний.

Джерела стресових ситуацій :

1.особливості трудового про­цесу;

2. положення індивіда в органі­зації ;

3. службові конфлікти, неспри­ятливий морально-психологічний клімат у колективі;

4. труднощі узгодження служ­бових і сімейних відносин.

У багатьох випадках має місце одночасна дія декількох цих фак­торів. Для керування стресом необхі­дно ретельно проаналізувати си­туацію, виявити фактори, його що породжують, і визначити, які з них піддаються цілеспрямова­ному впливу.

Основні психологічні способи керування стресами.

1. Вольовий контроль за станом свого організму

2. Свідома зміна процесів сприйняття й оцінки ситуації. Ви­діляють: заперечення ; витиснення; прий­няття обставин такими, які вони є, заміщення недосяжної мети до­сяжної, більш доступної; раціона­лізацію.

3. Емоційно-психологічна роз­рядка за допомогою зліз, розмови зі співчуваючими обличчями.

4. Зміна позиції стосовно проб­леми у виді зниження вимог і претензій до себе й іншим.

45. Сутність оптимізації рішень у менеджменті та зміст «наука управління»

Раціональні рішення визначаються в процесі оптимізації. Під оптимізацією управлінських рішень розуміють вибір найбільш ефективного варіанта рішення із можливих альтернатив. Використовується для того, щоб розв’язати ті задачі, які ставляться для розв’язування оптимізації раціональних рішень.

- регулювання транспортних потоків у містах;

- оптимізація графіку руху в аеропортах;

- складання розкладу при розв’язанні різних задач;

- управління запасами на підприємствах, в організаціях;

- розробка нових видів продукції;

- розподіл витрат на рекламу різних видів продукції;

- оптимізація чисельності допоміжного персоналу в структурі управління

- планування матеріального забезпечення та постачання

- розподіл обладнання для різних видів виробництва

- розподіл трудових ресурсів

- розкрій матеріалу (листового металу,тканини);

- оптимізація обсягів виробництва та послуг

Наука управління як механізм оптимізації може реалізуватися за допомогою

застосування наукового методу;

використання системної оптимізації;

застосування моделей

Використання моделей дає змогу приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають у складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання розглядають як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.