35. Процес управлінського контролю.

Процес контролю має три етапи

1. розробка стандартів і критеріїв;

2. співставлення з ними реальних результатів;

3. прийняття необхідних коригуючих дій.

Розробка стандартів потребує:

- Обмеження в часі;

- конкретизації критеріїв;

- забезпечення реальності показників;

- забезпечення можливості прогнозування показників прогнозування.

Порівняння досягнутих результатів з розробленими стандартами починаються з того:

- встановлення масштабу допустимих відхилень;

- передавання розповсюдження інформації про конкретні результати;- оцінка інформації про отриманий результат;

-обгрунтування висновків на основі порівняння результатів і стандартів.

Коригуючі дії базуються на виборі таких рішень:

- не вжиття заходів;- усунення відхилень;

- перегляд стандартів;- поєднання кількох попередніх підходів.

Вимоги до контролю:

- контроль повинен відображати пріоритети організаційних відповідностей до спрямування діяльності.

- орієнтування на досягнення конкретних результатах.

- відповідає тому виду діяльності який є основним для організації.

-забезп своєчасність, мобільність та глучність.

- відзначатися простотою.

- бути економічним, тобто базуватися на порівнянні витрат на контроль в його досягненні.

- враховувати міжнародні рішення питань.

Здійснення контролю впливає на інтереси певних працівників, в наслідок такого впливу можливі такі види поведінки людей:

1.поведінка при якій люди будуть найкраще працювати над тим, що потрапляють під контроль.

2.поведінка ,яка може сприяти передачі працівниками не правдивої або не точної інформації.3.поведінка прихована необхідна для контролю інформації.

Для підвищення ефективності контролю необхідно:

1.розробляти стандарти, які об'єктивно відображають результати діяльності людей.

2.забезпечене двостороннє спілкування між працівниками органів контролю та людьми діяльність яких контролюється.

3.уникати надто пильного контролю.

4.застосовувати методи розробки стандартів,які забезпечують жорсткій, але справедливий контроль.

5.використовувати методи матеріального стимулювання.

6.впроваджувати інформаційно управлінську систему контролю. 7.придляти особливу увагу контролю виробничих.

36. Процесійні теорії мотивації.

Процесійні теорії розглядають мотивацію в іншому плані. У них аналізується те, як людина розподіляє зусилля для здійснення різних завдань і як вибирає конкретний вид поведінки.

Є три основні процесійні теорії мотивації:

Теорія очікувань базується на тому, що наявність активної потреби не є єдиною необхідною цільовою мотивацією людини для досягнення певної мети.

Очікування можна розглядати як оцінку певною особистістю вірогідності якогось явища. Аналізуючи мотивації до праці, теорія очікувань підкреслює важливість трьох взаємозв´язків: затрати праці - результати, результати - винагорода і валентність (задоволення винагородою). Очікування щодо результатів винагороди є очікування певної винагороди або стимулу у відповідь на досягнутий рівень результатів.

Теорія справедливості вивчає уявлення співробітників організації про те, наскільки об´єктивно менеджмент оцінює їх трудовий внесок у порівнянні з іншими працівниками. Теорія припускає, що, оцінюючи індивідуальну винагороду за досягнуті в процесі праці результати, співробітники організації прагнуть до соціальної рівності. Відчуття справедливості виникає тоді, коли співвідношення індивідуального виходу і входу приблизно дорівнює пропорції виходів і входів колег.

Лайман Портер і Едвард Лоулер розробили комплексну прецесійну теорію мотивації з елементами теорії очікувань і теорії справедливості. Згідно з моделлю Портера-Лоулера, досягнуті результати залежать від зусиль співробітника, його здібностей і характерних особливостей, а також усвідомлення ним своєї ролі. Рівень його зусиль буде визначатися цінністю винагороди і ступенем впевненості в тому, що ці зусилля справді будуть достойно нагороджені. Більше того, за теорією Портера-Лоулера встановлюють співвідношення між винагородою і результатами, тобто людина задовольняє свої потреби за допомогою винагород за досягнуті результати.