- •1.Адміністративні методи менеджменту.
- •2.Бізнес-планування,як складова планування.
- •3.Вимоги до особистості сучасного керівництва.
- •4.Внутрішнє середовище організації.
- •5.Групи законів.
- •2. Закони організації, які виявляються у процесах:
- •6.Групи,їх види та особливості.
- •7.Економічні методи менеджменту
- •8.Елементи організаційних структур.
- •9.Етапи життєвого циклу.
- •10. Етапи розвитку м-ту в світ
- •11. Загальна характеристика комунікацій, елементи комунікацій
- •12. Загальна характеристика керівництва
- •13. Змістовні теорії мотивації
- •14. Зовнішнє середовище організації.
- •15. Інформація, документація, діловодство
- •16. Канали і засоби комунікації
- •17. Класифікація та загальна характеристика ф-цій м-ту
- •18. Класифікація управлінських рішень.
- •19.Культура управління
- •20.Методи прогнозування
- •21.Моделі прийняття рішень,їх види
- •22.Неформальні групи та управління ними
- •23.Об’єкти та суб’єкти менеджменту
- •24.Оптимізація управлінських рішень
- •25.Організація як відкрита система
- •26.Організаційний розвиток
- •27.Підвищення ефективності діяльності груп працівників
- •28.Планування реалізації стратегії
- •1.З використанням адміністративних важелів на основі тактики, політики, процедур та правил.
- •2.За допомогою економічних важелів шляхом формування бюджету, застосування системи показників та управління за цілями.
- •29.Поняття організації взаємодії та її елементи: обов’язки, повноваження, відповідальність
- •30. Поняття про методи мененеджменту, їх класифікація.
- •31.Поняття психології та комунікації.
- •32. Принципи менеджменту.
- •33.Процес вироблення управлінських рішень
- •34. Процес стратегічного планування.
- •35. Процес управлінського контролю.
- •36. Процесійні теорії мотивації.
- •37. Рівні управління. Сутність юридичної та соціальної відповідальності.
- •38. Розвиток управлінської науки в Україні Автори Андрушків і Кузьмін виділяють сім етапів розвитку управлінської науки за радянських часів:
- •39. Ситуаційні підходи до керівництва
- •40. Соціально – психологічні методи менеджменту
- •41. Способи моделювання
- •42. Стилі керівництва
- •43. Стресові ситуації і управління ними
- •45. Сутність оптимізації рішень у менеджменті та зміст «наука управління»
- •46. Сутність менеджменту.
- •47. Сутність організаційних перемін та управління ними.
- •48. Сутність конфлікту та управління конфліктною ситуацією в організації.
- •2) Конфлікт, викликаний розбіжностями в поглядах.
- •49. Суть контролю та його види.
- •50. Сучасні парадигми.
- •51. Теорії лідерства.
- •52. Технології менеджменту.
- •54. Удосконалення між особових і організаційних комунікацій.
- •55. Управління торговельно-технологічним процесом
- •56. Управлінські рішення та їх місце у менеджменті.
- •57. Формальні групи.
- •58. Формування спрямованого психологічного клімату в колективі.
- •59. Функція менеджменту «Встановлення мети».
- •60. Функція менеджменту «Оперативний вплив»
34. Процес стратегічного планування.
Особливе місце в плановій організації діяльності фірми займає стратегічне планування, що формує основу для всіх управлінських рішень. Функції організації, мотивації і контролю менеджменту орієнтовані на розробку і реалізацію стратегічних планів.
Розробка і реалізація стратегії - найважливіша функція керівників фірми вищої ланки управління. Без стратегічного планування фірма подібна кораблю без керманича. Стратегія формулює основні цілі фірми і шляхи їхнього досягнення таким чином, щоб забезпечити єдину спрямованість дій усього колективу фірми.
Стратегічне планування визначає характер стратегічного управління. Реалізація стратегічних планів, стратегічний контроль і виявлення проблем, що виникають, відносяться до сфери оперативного управління і тому не можуть розглядатися як стратегічні фактори.
Особливості стратегічного планування: воно орієнтується на довгострокову перспективу; стратегічні плани визначають основні напрямки розвитку підприємства; позначені певні "ніші" господарської діяльності надалі підлягають заповненню засобами оперативного планування; основна мета стратегічного планування полягає в забезпеченні майбутньої успішної діяльності підприємства.
Етапи:
На першому етапі встановлюються стратегічно важливі сфери діяльності підприємства, тобто ті, котрі керуються і плануються відносно незалежно від інших ринків і інфраструктур.
Другий етап стратегічного планування характеризується аналізом окремих стратегічних зон. При аналізі не зачіпаються загально-фірмові проблеми, тому окремі стратегічні сфери мають свою ринкову специфіку і зовнішнє оточення, а їхня інфраструктура має свої сильні і слабкі сторони стосовно конкурентів. Він допомагає з´ясувати найважливіші зміни в поведінці робітників, профспілок, державних установ, кредиторів.
На третьому етапі відпрацьовується принципово важливий документ в якому визначаються цілі і задачі підприємства, розмежовуються сфери діяльності, фіксуються довгострокові цільові настанови.
На четвертому етапі розробляється загальнофірмова стратегія на установлений відрізок часу - на термін від 5-ти до 10-ти років. При цьому, якщо підприємство діє в декількох стратегічних зонах, то для кожної з них повинні передбачатися свої цілі і ресурси.
Якщо на п´ятому етапі реалізується стратегічне планування стосовно до рівня окремої сфери діяльності то на шостому етапі розробляється функціональна стратегія як на рівні окремої зони, так і всього підприємства. Тут враховуються, наприклад, управління капіталовкладеннями, зв´язки з громадськістю, підтримка престижу компанії, наукові дослідження і розробки.
На останньому етапі реальність цілей, намічених на попередніх етапах планування, влаштовується шляхом розробки довгострокових фінансових планів. За результатами оцінок фінансової перспективи позначки стратегічного плану можуть бути скориговані.
міст стратегічного планування полягає у створенні умов для стримування прагнення керівників до максимізації поточного прибутку на шкоду досягненню довгострокових цілей; орієнтування керівників здебільшого на передбачення майбутніх змін зовнішнього середовища, а не реагування на зміни, які уже відбуваються; створенні умов для керівництва фірми у встановленні обґрунтованих пріоритетів розподілу наявних ресурсів, їхньої мобілізації з метою досягнення поставлених конкретних завдань.