30. Поняття про методи мененеджменту, їх класифікація.

Методи - це способи цілеспрямованого впливу суб´єкта на об´єкт для досягнення поставленої мети. Усі методи управління використовуються в практичній діяльності керівником не як окремі, розрізнені й самостійні способи впливу, а як цілісна система взаємопов´язаних та взаємодіючих конкретних методів.

Мета методів - забезпечення гармонії, органічного поєднання індивідуальних, колективних і суспільних інтересів.

За характером дії методи умовно можна поділити на :

Економічні методи впливають на майнові інтереси фірм та їхній персонал. З одного боку, вони стимулюють діяльність фірм щодо задоволення інтересів суспільства, з іншого - служать для мотивації роботи персоналу .

Методи владної мотивації передбачають орієнтацію на дисципліну, організаційно-розпорядчі документи та суворе виконання їх.

Організаційно-розпорядчі методи базуються на об´єктивних законах організації спільної діяльності та управлінні нею, на природних потребах людей в упорядкованій взаємодії між собою, їхньою метою є впорядкування функцій управління, обов´язків і прав працівників, регламентація їхньої діяльності. Організаційно-розпорядчі методи поділяються на три групи.

Підвиди:

Організаційно-стабілізуючі методи, що встановлюють та визначають довгострокові зв´язки в системах управління між людьми і їхніми.

Розпорядницькі методи забезпечують оперативне управління сумісною діяльністю людей та підприємств і представлені у формі договорів, наказів, розпоряджень.

Дисциплінарні методи призначені для підтримки стабільності організаційних зв´язків і відносин, а також відповідальності за визначену роботу.

Соціально-психологічних методів зводиться до способів впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності та творчій активності, а також на соціальні й психологічні інтереси фірм та їхній персонал. До соціальних методів належать: підвищення соціально-виробничої активності, наприклад, встановлення стандартів зразкової поведінки в усіх сферах діяльності; підтримка соціальної спадкоємності; соціальне нормування; моральне стимулювання. До психологічних належать: гуманізація праці, психологічне спонукання; задоволення професійних інтересів.

31.Поняття психології та комунікації.

Психологія управління — це галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності: роль людського і психологічного фактору в управлінні, оптимальний розподіл професійних та соціальних ролей у групі, лідерство і керівництво, процеси інтеграції та зміцнення відносин між його членами, психологічні механізми сприйняття управлінських рішень, соціально-психологічні якості керівника.

Основні напрями досліджень психологічних аспектів управління:

Психологічні аспекти праці керівника з управління спільною діяльністю людей, а також психологічні особливості цієї діяльності.

Соціально-психологічні особливості колективу як суб’єкта і об’єкта управління, зокрема закономірностей формування позитивного соціально-психологічного клімату колективу і можливостей використання психологічних факторів для вирішення управлінських проблем.

Психологічні риси особистості керівника, вимоги до керівника, зумовлені змістом управлінської діяльності, взаємодії керівника з підлеглими.

Мотивація праці колективу, ціннісні орієнтації працівників і розробка тактики та стратегії керівництва спільною діяльністю.

Соціально-психологічні резерви колективу і методи використання їх для підвищення ефективності й якості праці.

Комунікація в управлінні — це обмін інформацією, в результаті якого керівник одержує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень і доводить їх до співробітників. Якщо комунікації налагоджені погано, рішення можуть виявитися помилковими, а люди неправильно зрозуміють, чого хоче від них керівник, і, нарешті, можуть погіршитися стосунки між людьми.

В основному між людьми існують дві рівні площини комунікації:

Площина змісту належить до послання, але подає відомості про становище речей чи про події. Зміст може бути важливим чи незначним, правильним чи неправильним, актуальним чи неактуальним і мати різне значення для одержувача і відповідника.

Площина зв’язків між людьми охоплює звертання, сприймання, симпатію чи антипатію, ненависть чи любов. Часто стосунки не декларуються і люди надають перевагу площині змісту, тоді послання має завуальований характер.

Формами комунікації є дигітальна й аналогова комунікації.

Усі відомості, закодовані за допомогою символів, як, наприклад, шрифт, цифри — дигітальні форми комунікації. За їх допомогою можна порівняно точно закодувати послання, причому йдеться про точність насамперед математичних і хімічних формул, навіть у найдрібніших деталях.Зрозуміло, що дигітальна комунікація має «стерильний» характер, тобто вільний від емоції.

Аналогова комунікація - належить вся безсловесна комунікація, наприклад, жести, погрози чи доторкування. Насамперед аналогову комунікацію зручно застосовувати у стосунках між людьми, при цьому можна передати навіть настрій.