51. Радянсько-британські відносини в роки "холодної війни".

Після завершення Другої світової війни система міжнародних відносин характеризувалась біполярністю. Лідери двох блоків СРСР і США намагались поширити свій вплив на держави. Ідеологічне та політичне протистояння, що супроводжувалось нарощуванням озброєння характеризувало “холодну війну”. Отож, відносини між СРСР та Великобританією розвивались в умовах біполярного світу та “холодної війни”. Так як суб’єкти міжнародної політики відносились до різних таборів, то й їхні шляхи перетинались не лише на мирних переговорах.

У перші повоєнні роки Великобританія переводить свої дипломатичні стосунки у спектр блокових, що призводить до зближення Англії і США, які згодом стали співзасновниками Північноатлантичного союзу. В таких умовах міжнародні відносини між СРСР і Великобританією переживають, м’яко кажучи, кризовий період кульмінацією якого стала Карибська криза.

Смерть Сталіна, певна лібералізація зовнішньої політики СРСР сприяла поступовій нормалізації відносин між країнами, однак цей процес неодноразово зустрічав певні перешкоди. Після підписання 1954 р. Великобританією разом з іншими країнами Паризьких угод, на основі яких ФРН вступила в НАТО, Радянський союз анулював договір з Великобританією 1942 р., вважаючи, що Англія увійшла до військового союзу з ФРН, спрямованого проти СРСР. Англо-радянськів відносини загострились також у зв’язку з Суецькою війною, що відображала саме блокове протистояння.

Після короткотривалого поліпшення стосунків наприкінці 50-х і в другій половині 60-х, спостерігається їх загострення на початку 70-х рр. Уряд Е. Хіта вислав з Великобританії понад 100 дипломатів і співробітників радянських установ, звинувачених у шпигунській діяльності. Проте в 70-ті роки - в умовах міжнародної розрядки - відносини Англії та СРСР знову нормалізувалися. Гельсінська угода 1975 р. сприяла налагодженню дипломатичних відносин. Активізувався торговельний обмін, науково-технічне і культурне співробітництво.

В кінці 70-х рр., коли до влади у Великобританії приходить М. Тетчер міжнародні відносини знову загострюються. У перші роки перебування при владі уряд Тетчер узяв курс на "жорстке протистояння" із СРСР і країнами Варшавського договору.

Лідер консерваторів М. Тетчер виходила з того, що Велика Британія повинна мати сильну армію і флот та удосконалювати ядерну зброю. Вона була однією з головних захисників доктрини "ядерного стримування". Виступаючи в палаті громад 15 червня 1982 р., Тетчер заявила: "Ядерна зброя запобігла початку нової війни. Тому я вважаю, що ми повинні зберегти й удосконалювати ядерну зброю". В зовнішній політиці вона вважала пріори­тетними союзницькі відносини зі США і дотриман­ня зобов'язань з НАТО. Велика Британія приєдна­лася до програми СОІ.

Англо-радянські відносини до 1985 р. були фактично заморожені. Тетчер не сприймала комунізм у жодній формі й була послідовною його противницею. Вона писала: "Мені завжди здавалося, що соціалісти переконані, ніби інші люди створюють усе в світі тільки для того, щоб вони, соціалісти, могли б усе це перерозподіляти".

Після приходу до влади в СРСР М. С. Горбачова Тетчер установила з ним тривкі контакти, розпо­чався плідний діалог, вона вітала суспільно-полі­тичні зміни в СРСР.