3. 70. Англо-американське ядерне співробітництво.

Квебекська угода 1943 — англ.-амер. до­мовленість про співробітництво у сфері атом­ної енергії, підписана 19.08.1943 у Квебеку (Канада) Президентом США Ф. Рузвельтом та Прем'єр-міністром Великої Британії В. Черчіллем під час Квебекської конференції 1943. Вона передбачала тісне співробітництво між двома д-вами в дослідженнях атомної енергії та створенні на її основі бойових засобів; фак­тично атомний проект став спільним англій­сько-американським. Сторони домовились про об'єднання необхідних ресурсів та дослідниць­ких установ, а також про обмін усією інформа­цією щодо проекту; вони зобов'язувались ніколи не застосовувати атомну зброю одна проти одної, не використовувати її проти третіх д-ав без спільної згоди, не поширювати інфо­рмацію про деталі проекту чи про його існу­вання третім д-вам без згоди іншої сторони. У Вашингтоні створювалась Об'єднана комісія, до функцій якої входили координація робіт над проектом в обох д-вах та управління ресурсами Проекту.

Нассау нарада 1962 — амер.-брит. перего­вори, що відбулись 18-19.12.1962 в Нассау (Ба-гамські острови). США представляли прези­дент Дж. Кеннеді, міністр оборони Р. Макнама-ра, заступник держсекретаря Дж. Болл, Велику Британію — прем'єр-міністр Г. Макміллан, міністр закорд. справ лорд Хьюм, міністр оборони П. Торникрофт, міністр зі справ Співдружності і колоній Д. Сендіс. Центр, місце на перего­ворах посіло питання про подальшу співпрацю в ядерній сфері між США та Великою Бри­танією, а також з іншими державами-членами НАТО. Воно набуло особливої гостроти внаслі­док суперечки 2-х д-ав навколо проекту ракет «Скайболт». На поч. 1960-х Велика Британія відмовилась від побудови власної стратегічної ракети «Блю страйк» і підписала в 1960 із США угоду, за якою амер. сторона зобов'язувалась поставити балістичні ракети «Скайболт» класу «Повітря-земля», впровадження яких у вир-во відбувалось у той час у США. Але наприкінці 1962 амер. уряд вирішив відмовитись від проекту «Скайболт». Оскільки брит. уряд розглядав «Скайболт» як основну ракету для майбутніх ядерних сил Великої Британії та засіб для подовження терміну служби брит. стратегічних бомбардувальників, таке рішення США, а також наполегливі дії амер. сторони, що мали на меті схилити Велику Британію та Францію відмо­витись від власних ядерних сил, викликали незадоволення в Лондоні. Під час Н. н. Макміллан відхилив пропози­цію Кеннеді розподілити порівну між Великою Британією та США витрати на подальші ро­боти над ракетою «Скайболт» і, підкресливши твердий намір Великої Британії надалі зберіга­ти статус незалежної ядерної д-ви, попросив про постачання ракет «Поляріс». Результатом переговорів стала угода, яка передбачала пос­тачання до Великої Британії ракет «Поляріс» без боєголовок, побудову Великою Британією атомних підводних човнів з ракетами «Поля­ріс», передавання під командування НАТО стратегічної бомбардувальної авіації Великої Британії, США та деяких інших держав-членів, а також створення багатосторонніх ядерних сил НАТО та включення в них 4-х брит. атом­них підводних човнів із стратегічними раке­тами та 4-х амер. підводних човнів аналогіч­ного класу. Брит. уряд залишив за собою право вивести свої човни із складу спільних ядерних сил у разі виникнення загрози нац. інтересам д-ви. США запропонували приєднатись до угоди також і Франції, але франц. уряд відхилив цю пропозицію. Угода, укладена в Нассау, спричи­нила подальше зростання залежності Великої Британії від США у сфері стратегічних озброєнь, а також сприяла загостренню протиріч між США та Великою Британією з одного боку та ФраНЦІЄЮ — З ІНШОГО.