- •"Атлантизм" та "європеїзм" у зовнішній політиці V Республіки.
- •"Нова східна політика" фрн в 1966 - 1974 рр.
- •70. Англо-американське ядерне співробітництво.
- •Англо-американські "особливі стосунки".
- •Атлантизм у зовнішній політиці IV Республіки.
- •Балканська криза в зовнішній політиці фрн.
- •Велика Британія та Україна.
- •Вихід Франції з військової організації нато.
- •Вплив Суецької кризи на зовнішню політику Великої Британії та Франції.
- •Геополітичні результати Другої світової війни та міжнародне становище Німеччини.
- •Головні етапи зовнішньої політики Великої Британії після другої світової війни.
- •Головні етапи зовнішньої політики Федеративної Республіки Німеччина.
- •Доктрина "трьох кіл" у зовнішній політиці Великої Британії.
- •Друга спроба Великої Британії приєднатися до єес. «Оксамитове вето» ш.Де Голля.
- •Еволюція політики фрн щодо військово-політичних аспектів європейської інтеграції.
- •Європеїзм у зовнішній політиці IV Республіки.
- •Європейська інтеграції у зовнішній політиці Німеччини в 90-і рр.
- •Зовнішня політика Великої Британії за часів правління Дж.Мейджора.
- •Зовнішня політика Великої Британії за часів правління м.Тетчер.
- •Зовнішня політика Франції у період президентства ф.Міттерана.
- •Зовнішньополітична доктрина голлізму.
- •Зовнішньополітичні концепції політичних партій фрн та зовнішньополітична доктрина країни.
- •Конституційно-правові та політичні засади зовнішньої політики фрн.
- •Крах Британської імперії та її трансформація у "Співдружність".
- •Крах колоніальної системи Франції в Африці.
- •Кризові процеси у Британській Співдружності в 60-і рр. Перегляд доктрини "присутності на схід від Суецу".
- •Міжнародно-правові аспекти об'єднання Німеччини.
- •Місце Франції в системі сучасних міжнародних відносин.
- •Місце Великої Британії в системі сучасних міжнародних відносин.
- •Німецько-французькі відносини в 70-і рр.
- •Німецько-французькі відносини в 80-і рр.
- •Нові аспекти безпекової політики об'єднаної Німеччини.
- •Основні напрямки і тенденції зовнішньої політики об'єднаної Німеччини.
- •Особливості зовнішньої політики Великої Британії після приходу до влади уряду т.Блера.
- •Особливості формування зовнішньої політики Франції в період президентства в.Жискар д'Естена.
- •Особливості формування зовнішньої політики Франції в період президентства ж.Ширака.
- •Перегляд основних засад зовнішньої політики Великої Британії після закінчення другої світової війни.
- •Перша спроба Великої Британії приєднатися до єес. "Залізне вето" ш.Де Голля.
- •Подолання протиріч у британсько-французьких відносинах та вступ Великої Британії до єес.
- •Позиція Великої Британії щодо розпаду срср та утворення низки нових незалежних держав.
- •Політика Великої Британії в єс у 70-80-і рр.
- •Політика уряду к.Аденауера щодо "німецького питання" в 1949 - 1961 рр.
- •Політика Франції в Африці (70-90 рр.).
- •Політика Франції на Близькому Сході.
- •Політика Франції щодо європейської інтеграції (50-60-і роки).
- •Політика Франції щодо єс за часів президентства ж.Ширака.
- •Політика Франції щодо нато за часів президентства ж.Ширака.
- •49. Політика фрн в питанні євр. Інтеграції (70-90-ті рр.)
- •50. Політика фрн з питань роззброєння та контролю над роззброєнням
- •Політика фрн щодо інституційної реформи Європейського Союзу та проекту Конституції єс.
- •Політика фрн щодо Французької республіки в 1949 - 1963 рр.
- •Проблеми роззброєння у зовнішній політиці Франції.
- •Процес відновлення державного суверенітету фрн та інтеграція країни в систему політичних союзів Заходу (кінець 40 - 50-і рр.)
- •Радянсько-британські відносини в роки "холодної війни".
- •Радянсько-британські відносини у 70-80-х рр.
- •Роль і місце Великої Британії в міжнародній "антитерористичній" коаліції.
- •Фактор ядерної зброї в зовнішній політиці фрн в 50-60-і рр.
- •Фолклендська криза 1982 р.
- •Безпекова політика Франції за часів президентства ж.Ширака
- •Франко-радянські відносини в 60-80-і рр.
- •Франція та "німецьке питання" в повоєнній Європі. Єлісейський договір.
- •Політика Франції щодо єс у 70-80-і роки XX ст.
- •Франція та Україна.
- •Фрн в системі відносин Схід - Захід в 70-80 рр.
- •Фрн в системі трансатлантичних та західноєвропейських відносин в 60-і рр.
- •Фрн та процес географічного розширення єес та єс.
- •Фултонська промова у.Черчілля.
- •Ядерна стратегія Франції.
Зовнішньополітичні концепції політичних партій фрн та зовнішньополітична доктрина країни.
ХДС / ХСС
Основа - как христианского социальные, так и консервативные взгляды. Христианско-социальный союз в Баварии (ХСС) более консервативен чем ХДС, действует, однако, только в Баварии. Она образует с ХДС в Немецком Бундестаге общность фракции, вместе они называются „союз“ или также "партии союза".
СДПГ
Социал-демократическая партия Германии (СДПГ) существует с 1863 - это старейшая существующая политическая партия Германии. Она основала традицию социал-демократии. Она больше не подразумевается как рабочая партия, а как народная партия, которая хочет избираться для широких слоев. Ее девиз звучит „свободу, справедливость и солидарность“.
СВДП
Свободная Демократическая партия (СвДП) была основана в 1948 и ссылается в ее собственном воображаемом образе на традицию немецкого либерализма, который организовался уже в 1861 с Немецкой партией прогресса в Пруссии как первая политическая партия Германии в понятом сегодня смысле. Современная СвДП выступает за экономическую, а также и в гражданских юридических вопросах за больего количество свобод и ответственности индивидума, а также за более сильное государство - в частности, в экономических вопросах.
Левые
В 2005 году была в знак протеста против политики красно-зеленого федерального правительства партия работы & социальная справедливость - выборная альтернатива (WASG) основанный, по инициативе нескольких левых членов профсоюза и критических для правительства прежних членов от СДПГ. На выборы в бундестаг в 2005 ПДС открывала ее списки кандидатов на выборах для кандидатов WASG (например: бывший председатель от СДПГ Оскар Лафонтен). По этой причине ПДС как партия-наследница Социалистической единой партии Германии ГДР брала в 2005 переименование в левой партии. ПДС перед. По содержанию ссылалась левая партия. ПДС на демократическим путем-социалистические идеалы и требовал для себя открывать политически левый демократический спектр в Германии.
Союз 90/"Зеленые"
Члены партии "зеленых" возникали как федеративная партия 1980 из частей Новых Социальных движений, к примеру, тогдашнего женского движения, движения в защиту мира и движения экологии 1970ых годов.
1949-63-Аденауер(ХДС),
1963-66-ерхард (ХДС)=хдс,Хсс,ВІЛЬНА ДЕМОКР.ПАРТІЯ-МАЛА КОАЛІЦІЯ
66-69-Кізінгер-Велика коаліція-ХДС,ХСС,вільна демокр.партія,СДПН.
69-74-В,Брандт(СДПН+ВДП)
74-82-Шмідт(сДПН)
82-98-Колл(ХДС,ХСС,ВДП,союз зелені)
98-2005-Шредер-соціал демократи.
2005-Меркель(ХДС)
Конституційно-правові та політичні засади зовнішньої політики фрн.
Основний закон ФРН 1949 року певною мірою висловлювала бажання держав-переможниць, їх інтереси для унеможливлення агресії Німеччини. Конституція до 1994 року позбавляла Німеччину військової сили як інструменту зовнішньої політики. Дозволялось використовувати свої сили лише для колективної оборони в рамках НАТО.
В Конституції було обмежено німецький суверенітет через передбачення системи колективної безпеки у Європі, а також через конфедеративні засади європейської інтеграції. Німеччина проголошується цивільною державою. Було передбачено можливість об’єднання з НДР. Німецькі інтереси не протиставлялись інтересам Європи.
Висловлювалася ідея про вичерпаність національної держави, набувала актуальності думка про наднаціональні засади європейської інтеграції.
Все це вирізняло Німеччину з-поміж інших держав, у Конституціях яких немає таких обмежень в реалізації їх ЗП. Більша роль відводилась правовій системі – судова влада вирішувала основні питання для Німеччини. Прикладом може послугувати рішення про використання збройних сил Німеччини для миротворчих операцій, а не лише для власної безпеки.
Німецька зовнішня політика – це політика консенсусу.
Механізм ЗП являє собою колективний процес взаємодії різних частин державного механізму. ЗП у Німеччини – не персоніфікована. Вийняток становить лише К. Аденауер. Зовнішньополітичні рішення приймає не канцлер, більшої ваги надається процесу узгодження на рівні міністерств, відомств, федеральних земель. Виключна компетенція федеральних земель у питаннях екології, освіти тощо. При підписанні важливих договорів – Маастрихтського, Амстердамського тощо – проводяться консультації з земельними урядами. Рішення нешвидкі та виважені. Це такий собі феномен колективного прийняття зовнішньополітичних рішень, а фактично феномен узгодження зовнішньої політики.
Німеччина – парламентська республіка, канцлер обирається парламентом.
Центром зовнішньополітичного механізму є координаційна роль зовнішньополітичного відомства. Існує також відомство Федерального канцлера та його Секретаріат, але його роль менша. Підвищується роль Федерального міністерства економіки як центру розробки зовнішньополітичних рішень. Не варто відкидати роль Міністерства фінансів. Економічне співробітництво з державами Європи та державами, що розвиваються, координується Міністерством співробітництва та розвитку.
Третім інструментом та центром координації зовнішньої політики є Міністерство оборони. Німеччина не має розгалуженої системи внутрішньої та зовнішньої розвідки, однак існує зв’язок з американським ЦРУ.
Політичний аспект зовнішньої політики Німеччини має тенденційний характер. Спостерігається підвищення ролі фахових інституцій у прийнятті зовнішньополітичних рішень. Враховується також суспільна думка та суспільні настрої, що дозоляє говорити про суспільний вимір зовнішньої політики Німеччини. Берлін дотримується стриманих позицій щодо участі у війні США через не підтримання громадян. Це відмінна позиція від Франції та ВБ. Єдиний випадок, коли влада не врахувала думку населення, - це введення євро.