Світові ціни.
Оптові ціни. Встановлюються виходячи з фактичних витрат на виробництво продукції і прибутку підприємства та величини ПДВ і суми акцизів.
Закупівельні ціни – це ціни, за якими с/г виробники продають свою продукцію. Вони включають оптову ціну підприємства-виробника, ПДВ, акцизний та ліцензійний збори, а також витрати підприємств для закупівлі, збереження, фасування, транспортування й реалізації продукції та прибуток, необхідний для нормальної діяльності.
Роздрібні ціни визначаються самостійно торговельними організаціями, які здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню, згідно з кон’юнктурою ринку, якістю товару, виходячи з вільної ціни закупівлі.
Тарифи вантажного та пасажирського транспорту.
Централізовано фіксовані та регульовані ціни встановлюються державою на відповідні ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію (послуги) виробництво (надання) яких зосереджено на підприємствах (організаціях), котрі займають монопольне становище на ринку.
Договірні ціни визначаються підприємством самостійно на підставі домовленості зі споживачем на певні обсяги продукції та строки її поставки.
Вільні ціни визначаються товаровиробником самостійно, але держава певною мірою впливає на договірні, так і вільні ціни за допомогою антимонопольної політики, регулювання умов оподаткування і кредитування для окремих груп підприємств.
Лімітні ціни встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни.
Ступенева ціна – це оптова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції.
У практичній діяльності широко застосовується франкування цін. Франко – вид зовнішньоторгівельної угоди купівлі-продажу, за якою в ціну товару включають витрати на його страхування і доставку в місце, зазначене в договорі.
франко-вагон-станція відправлення включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи;
франко-вагон–станція призначення включає всі витрати, пов’язані з доставкою продукції від станції відправлення до місця знаходження споживача;
франко-кордон ця ціна використовується у зовнішньоекономічних угодах і, крім транспортних витрат на доставку товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати.
5.4. Методи встановлення цін
Розрахунок ціни за методом «собівартість (середні витрати) плюс прибуток». Цей розрахунок найчастіше застосовується на практиці.
Розрахунок ціни на підставі фіксованої величини прибутку. Він є різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат. Особливість його в тому, що ціна поставлена в жорстку залежність від загального обсягу прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції. За умов прямолінійної динаміки залежних величин ціна встановлюється з використанням формули
Сзм – змінні витрати на одиницю продукції;
Спост – постійні витрати на одиницю продукції;
Праг – загальна сума прибутку, яку можна одержати від реалізації продукції в натуральному вираженні.
Встановлення ціни на засаді суб’єктивної цінності товару. Ця ціна розраховується виходячи із потенційного (реально виявленого) попиту.
Метод ціноутворення за рівнем поточних цін полягає в тому, що ціну розглядають та встановлюють з урахуванням цін на аналогічну продукцію конкурентів. Цей метод має різні модифікації:
* встановлення цін на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижчої за неї;
* встановлення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію
Встановлення ціни на підставі результатів закритих торгів. Це різновид методу за рівнем поточних цін. Він застосовується для одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).
Метод ціноутворення за рівнем попиту. Він передбачає встановлення цін за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. Враховуються умови продажу, кон’юнктури ринку, супутні послуги. Внаслідок використання цього методу в різних сегментах ринку ті ж самі товари можуть мати різну ціну.
Метод встановлення ціни за місцем походження товару. Цей метод полягає в тому, що товар передається транспортній організації за умов «франко-вагон», після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходить до покупця (замовника).
Встановлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку. Сюди включаються фіксовані суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця.
Метод встановлення зональних цін полягає в тому, що товаровиробник виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат.
Встановлення ціни базисного пункту. Продавець бере конкретний район (міста, області) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, яка дорівнює вартості поставки з цього району незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.
Встановлення ціи із взяттям на себе витрат на поставку. У цьому випадку підприємство частково чи повністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару покупцям для стимулювання надходження замовлень.
Метод встановлення ціни зі знижками. Підприємство-продавець зменшує свою ціну з урахуванням дострокової оплати рахунків, закупівлі великого обсягу продукції або позасезонну її закупівлю тощо, що допомагає підприємству підтримувати стабільний рівень виробництва протягом року.