4.2. Стратегічні напрямки регулювання поточних витрат на різногалузевих підприємствах

Однією з найбільш важливих умов економічного й ефективного використання виробничих ресурсів є розробка комплексних, напружених і реальних планових завдань зі зниження собівартості продукції на основі визначення економічного обґрунтування величини витрат на одиницю продукції.

Стратегія регулювання поточних витрат орієнтує на економічне й раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів на підприємствах різних галузей народного господарства. Для цього необхідно активно і широко використовувати наявні можливості удосконалення організації виробництва і підвищення його технічного рівня, впровадження наукової організації праці (НОП), здійснювати режим економії.

Як відомо, структура витрат на собівартість продукції включає:

— поелементні витрати, структура яких показана вище;

— змішані витрати: проценти за кредит, відрядження, представницькі витрати, на підготовку кадрів, рекламу, утворення страхових фондів та інше;

— витрати, що зараховуються на фінансові результати (рахунок "Прибуток і збитки"). Це витрати з анулювання замовлень на виробництво, на утримання законсервованих виробничих потужностей, втрати від непередбачених простоїв виробництва, штрафів, пені, порушення умов господарських договорів, збитки від списання простроченої дебіторської заборгованості, некомпенсуючі витрати від стихійних явищ: пожеж, аварій, паводків, інших надзвичайних ситуацій, збитки від крадіжок, винуватці яких за рішенням суду не встановлені, різні місцеві податки, збори тощо.

Є ще витрати, які здійснюються виключно за рахунок чистого прибутку, але це також негативно впливає на загальні результати виробничої діяльності підприємства. Це, зокрема, оплата змішаних витрат понад установлені норми, оплата відсотків за прострочені позики, витрати на утримання культурно-побутових об'єктів, благоустрій міста, надання матеріальної допомоги, надбавки до пенсії, інше.

При розробці стратегічних напрямків регулювання поточних витрат на підприємствах незалежно від галузі виробництва необхідно враховувати вище перераховані можливо часом не передбачувані витрати, які мають місце в процесі виробництва.

4.3. Групи чинників зниження поточних витрат у розрахунку на одиницю продукції

До груп чинників зниження поточних витрат у розрахунку на одиницю продукції враховують основні фактори, які мають прямий і безпосередній вплив на собівартість одиниці цієї продукції незалежно від галузі виробничої діяльності. До цих груп належать такі: підвищення технічного рівня виробництва; удосконалення організації виробництва, праці та управління; збільшення обсягу виробництва і підвищення якості продукції; поліпшення використання природних ресурсів; комплексна територіальна організація виробництва, включаючи галузеві фактори виробничої діяльності; міжгалузева структура удосконалення виробництва.

Перечислені групи чинників (заходів) є базою розробки стратегічних напрямків зниження поточних витрат, які розробляються на кожному підприємстві. Такі заходи, як правило, розробляються на поточний плановий рік, окремі з них можуть мати стратегічне значення і розроблятися на перспективу

Із наведених груп чинників зниження поточних витрат у розрахунку на одиницю продукції найчастіше використовують такі: застосування прогресивних норм витрат на сировину і матеріали; заміна цін на окремі матеріали; змін окремих матеріалів дешевшими і більш прогресивними; зменшення відході виробництва за рахунок комплексного використання сировинних ресурсів для виробництва інших виробів (організація і застосування безвідходних технологій); економія паливних ресурсів з використанням вторинного тепла; економія енергоресурсів; кооперація і спеціалізація виробництва; вдосконаленні організаційної структури виробництва; зниження затрат на експлуатацію устаткування; зниження цехових і загальнозаводських витрат; посилення вплив; винахідницької і раціоналізаторської роботи.

Для реалізації заходів зниження поточних витрат на одиницю продукції що виготовляється, має бути розроблена система управління витратами.

Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями та носіями в процесі постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

Система управління витратами охоплює функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі функції підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування, планування, облік і аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.

Виявлення та використання чинників економії ресурсів і зниження витрат має бути одним із головних обов'язків керівників і спеціалістів усіх рівні виробництва.

До вирішальних чинників економії ресурсів і зниження поточних витрат належить безперервне підвищення технічного та організаційного рівня виробництва. З цією метою розробляються норми витрат усіх видів матеріальних ресурсів.

У процесі розробки плану розраховуються і встановлюються гранично допустимі загальні витрати у виробничих підрозділах, цехах і в цілому по підприємству на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат розраховується за даними бухгалтерського обліку. Порівняння фактичних витрат з плановими дає змогу в процесі економічного аналізу оцінювати роботу цехів, виробничих підрозділів щодо використання ресурсів, виявляти причини відхилення фактичних витрат від планових і відповідно шукати шляхи їх зниження.