3.4. Методика обчислення окремих статей калькуляції

Як уже було сказано, прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю згідно з діючими нормами й цінами.

На прямі витрати спочатку складають кошторис на певний період, після чого витрати розподіляються між різними виробами за певною методикою.

Розглянемо коротко статті калькуляційних витрат.

1. Сировина і матеріали. Ця стаття містить витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали. Крім ціни матеріалів, ураховуються транспортно-заготівельні витрати (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо).

2. Зворотні відходи. У процесі виробництва утворюються відходи від сировини і матеріалів. їх відповідно оцінюють і віднімають від вартості сировини і матеріалів. Ці відходи можуть реалізовуватись або можуть бути використані і для підсобного виробництва.

3. Покупні вироби і напівфабрикати йдуть на комплектування основних виробів підприємства. Це кооперативні поставки, які, як правило, є дешевши­ми, ніж виготовлення виробів і напівфабрикатів самим підприємством. У їх вартість також включають транспортно-заготівельні витрати.

4. Паливо й енергія на технологічні цілі включає витрати на паливо, елек­троенергію, пару, газ, тепло та інші, які використовуються в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці (плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння тощо) і обчислюються за нормами витрат і тарифами на енергію.

5. Основна заробітна плата ПВП — це витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих у виготовленні основної продукції. Обчислюється згідно з встановленими нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифних ставок або відрядних розцінок на операції, деталі, вузли

6. Додаткова заробітна плата ПВП обчислюється у відсотках від основної зарплати (оплата відпусток, виконання державних обов'язків, різні доплати тощо).

7. Відрахування на соціальне забезпечення виробників обчислюється у відсотках від суми основної та додаткової заробітної плати.

8. Витрати на підготовку і освоєння виробництва — це витрати, які передбачають: витрати на освоєння нових виробничих об'єктів: виробництва, цехів, агрегатів (пускові витрати); підготовку та освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості. Ці витрати списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їхнього відшкодування.

Витрати на підготовку та освоєння нової продукції в серійному і в масовому виробництві фінансуються із прибутку або з позабюджетних коштів на фінансування науки і техніки.

9. Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування, в тому числі амортизацію, є комплексними і охоплюють витрати на: амортизацію, відрахування від балансової вартості цих видів засобів праці; електроенергію, паливо для приведення в дію машини і устаткування, стиснуте повітря, технологічний інструмент, ремонтні роботи, оплату праці з відповідними відрахуваннями на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини (наладчики, електрики, слюсарі та ін.). На ці витрати складається кошторис для кожного підрозділу виробництва на рік (квартал). Вони обчислюються методом розподілу на одиницю того чи іншого виду продукції.

Найбільш поширеним є розподіл цих витрат пропорційно заробітній платі виробничих робітників.

Проте автоматизація і механізація не розвивається адекватно заробітній платі, тому можуть бути певні відхилення.

Найбільш аргументованими є обчислення витрат на утримання і експлуатацію машин та устаткування на один виріб залежно від часу його обробки і нормативних витрат на одиницю часу.

10. Загальноцехові витрати — це витрати на утримання, виробниче та господарське обслуговування в межах цеху, певного виробничого підрозділу (заробітна плата цехового персоналу, відрахування на соціальні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування стосовно будівель і споруд, кошти на їх утримання, ремонт, на охорону праці тощо).

11. Загальнозаводські витрати. Це загальногосподарські витрати на рівні підприємства в цілому. Додатково до них включають витрати на набір і підготовку кадрів, відрядження, обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення довкілля), виплати відсотків за кредити та ін. На невеликих підприємствах 10 і 11 статті об'єднують в одну.

12. Втрати від браку продукції. У ряді галузей виробництва плануються нормативні втрати від браку продукції, який утворюється в процесі технології виробництва. Це, зокрема, в промисловості виробництва будівельних матеріалів: стінових і покрівельних матеріалів, скла, керамічної посуди та ін.

13. Інші виробничі витрати — це можуть бути непередбачувані витрати, які виникли в процесі організації виробництва: зміна тієї чи іншої сировини, матеріалів, їх подорожчання, непередбачувані простої у зв'язку з неподачею електроенергії та ін.

14. Позавиробничі витрати охоплюють витрати, пов'язані з вивченням ринку, на рекламу та продаж продукції. Ті з них, які є непрямими, їх розпо­діляють між виробами пропорційно виробничій собівартості.

Певні особливості мають калькуляції одиниці продукції, що виготовляється з комплексної сировини. Це спостерігається в деревообробній, хімічній, харчовій, легкій промисловості тощо.

У цих галузях окремі види сировини мають комплексне призначення (руда, ліс, зерно, окремі тканини та ін.). При виготовленні того чи іншого виду продукції відходи від неї є сировиною для іншого виробу. Наприклад, при розпиловці лісу, дошки, деталі йдуть на виробництво меблів, конструкцій, а відходи (опилки, обаполи) є сировиною для виготовлення деревинно-стружкових плит (ДСП). Те саме спостерігається і в інших названих вище галузях. Тому при калькуляції одиниці продукції частина вартості сировини має включатися в калькуляцію супутного другого виду продукції.