Соціально-економічні та культурні права людини й громадянина

Існують дві точки зору, щодо розуміння сутності соціальних та економічних прав. Відповідно до першої точки зору ці права не є правами в класичному розумінні, а отже не підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до другої точки зору перша позиція суперечить ст. 21 КУ гарантуються та не можуть бути скасовані, а також в ст. 8 КУ, згідно з якою норми КУ є нормами прямої дії.

Економічні права:

--Право власності

-- Право на підприємницьку діяльність

-- Право громадян на користування об'єктами права публічної (суспільної) тобто власності українського народу, державної та комунальної власності.

Соціальні права:

-- Права кожного на житло (ст. 47)

-- Право кожного на працю

-- Право кожного, хто працює, на страйк

-- Право кожного, хто працює на відпочинок (ст. 45)

-- Право громадян на соціальний захист (ст. 46)

-- Право кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48)

-- Право кожного на охорону здоров'я, медичні послуги та медичне страхування (ст. 49)

Рішенням КСУ № 10-рп\2002

-- право кожного на безпечне для життя та здоров'я довкілля

-- Культурні права і свободи (право на освіту, )

Відповідно від рішення КСУ від 04.03.2004 № 5-рп\2004 безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних закладах на конкурсній основі.

-- Право на свободу творчості, право на захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку із різними видами інтелектуальної діяльності.

Конституційні обов'язки людини й громадянина. Механізм реалізації

Гарантії - передбачені КУ і ЗУ правові норми за допомогою яких здійснюється охорона і захист прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина.

Гарантії поділяють на нормативно-правові та інституційні.

5. Гарантії реалізації прав та свобод людини й громадянина.

Одним із органів, який забезпечує гарантування реалізації прав і свобод людини й громадянина в Україні є КСУ. ЗУ "Про КСУ" від 16.10.96 зі змінами передбачається особливості провадження у справах, що стосується захисту прав і свобод людини й громадянина. Підставами для порушення питання щодо відкриття провадження у справах про відповідність норм чинного законодавства принципам і нормам конституції стосовно прав і свобод людини й громадянина є такі:

-- Наявність спірних питань, щодо прийнятих та оприлюднених у встановленому порядку законів.

-- Виникнення спірних питань, щодо конституційності правових актів виявлених у процесі загального судочинства.

-- Виникнення спірних питань, щодо конституційності правових актів виявлених органами виконавчої влади в процесі їх застосування та уповноваженим ВРУ з прав людини в процесі його діяльності.

Якщо виникає ситуація за п. 2, суд загальної юрисдикції зупиняє розгляд справи і звертається до ВСУ. Крім того КСУ може здійснювати судовий захист прав і свобод людини й громадянина через офіційне тлумачення Конституції та законів України. Підставою для конституційного подання щодо такого тлумачення є практична необхідність у з'ясуванні, роз'ясненні чи офіційній інтерпретації положень Конституції чи законів. Суб'єктами конституційного подання є органи держаної влади та органи місцевого самоврядування.

Фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), а також юридичні особи можуть звертатися до КСУ з питань офіційного тлумачення, якщо має місце неоднозначне застосування положень Конституції або Законів судами, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на звернення вважає , що це призвело або може призвести до порушення його конституційних прав та свобод.

Інститут омбуцмана - один з механізмів захисту прав та свобод людини й громадянина. Статус Уповноваженого в Україні регулюється ст. 101 Конституції, відповідно до якої Уповноважений здійснює попередній контроль, а також ЗУ "Про уповноваженого з прав людини". Відповідно до закону, завданням уповноваженого є захист інтересів прав людини з метою створення належних умов для реалізації ними права та свобод людини та громадянина. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших органів влади. Він призначається на посаду та звільняється з посади ВРУ таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів строком на 5 років. Уповноваженим може бути громадянин України, який досяг 40 років, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх 5 років проживає в Україні. Не може бути призначено уповноваженим особу, якщо ця особа має не зняту або непогашену судимість за вчинення злочину. Посада Уповноваженого не сумісна з будь-якими іншими видами діяльності крім викладацької, наукової та творчої. Уповноважений щодо порушень положень конституції, законів, міжнародних договорів може вносити акти реагування у вигляді:

--Конституційного подання уповноваженого - акт реагування до КСУ щодо вирішення питання про відповідність Конституції закону чи іншого нормативно-правого акту, офіційного тлумачення Конституції та Законів.

-- Подання уповноваженого - акт, який вноситься уповноваженим до органів державної влади, органу місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємствам незалежно від форм власності та їм посадовим особам для вжиття відповідних заходів, щодо усунення порушень щодо прав й свобод.

Уповноважений отримує інформації про порушення прав і свобод:

-- За зверненням фізичних осіб чи їх представників.

-- За зверненням народних депутатів.

-- За власною ініціативою.

Звернення до уповноваженого подаються в письмовій формі протягом року після виявлення таких обставин. За виняткових обставин цей строк може бути продовжений до 2 років.

Уповноважений не вивчає ті справи, щодо яких до суду подано заяву, скаргу або позов.

Протягом першого кварталу кожного року уповноважений представляє ВРУ щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини й громадянина в Україні.

Крім того уповноважений може представити ВРУ спеціальну доповідь з окремих питань додержання прав і свобод. Після заслуховування щорічної та спеціальної доповіді ВРУ має прийняти постанову, а також забезпечити опублікування доповідей в офіційних друкованих виданнях.

До зовнішніх механізмів відносять механізми захисту права і свобод в межах міжнародного-універсльного та міжнарадного-регіонального захисту. Міжнародний універсальний захист здійснюється в рамках ООН та її спеціалізованих установах. Регіональний міжнародний захист здійснюється в рамках Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. скарги щодо порушення прав і свобод за цією конвенцією розглядає Європейський суд з прав людини.