7.3. Планування діяльності ремонтного господарства

Сучасне підприємство оснащене дорогим і різноманітним обладнанням, автоматизованими системами, поточними лініями. Для надійної роботи обладнання вимагається систематичне технічне обслуговування, виконання ремонтних робіт та заходів із технічної діагностики.

Ремонт - це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

Склад і структура ремонтного господарства залежить від загальної та виробничої структури підприємства, характеру засобів праці, обсягу ремонтних робіт, рівня спеціалізації та інших факторів. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування.

Залежно від масштабів виробництва підприємства застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт:

• централізовану - весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механіку;

• децентралізовану - всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що підпорядковані начальникам цехів;

• змішану - поєднує в собі централізацію і децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування - персонал ремонтно-механічного цеху.

Роботи з технічного обслуговування та ремонту устаткування плануються на підприємствах у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків плано­во-попереджувального ремонту (ППР).

Відділом головного механіка підприємства за участі планово-економічного відділу розробляється план роботи ремонтно-механічного цеху (РМЦ), який включає наступні розділи: виробничу програму, чисельність та заробітну плату, собівартість ремонтних робіт.

Виробнича програма складається в номенклатурному виразі та трудомісткості. Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування, періодичних планових ремонтів і модернізації.

Під технічним обслуговуванням розуміють усунення дрібних несправностей засобів праці, проведення оглядів стану окремих вузлів та агрегатів, здійснення заміни мастила та регулювання певних механізмів. Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на капітальні та поточні (середні, малі).

Капітальний ремонт - це найбільший за обсягом та складністю вид ремонту. Він передбачає повне розбирання; ремонт відпрацьованих деталей та вузлів (у тому числі базових); заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання й випробування під навантаженням. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції.

Середній ремонт передбачає часткове розбирання обладнання, заміну спрацьованих вузлів, випробування та регулювання.

Малий ремонт полягає в заміні невеликої кількості зношених деталей, а також у регулюванні обладнання. Він забезпечує дієздатність обладнання до наступного планового ремонту.

Модернізація - це сукупність організаційно-технічних заходів із покращення основних параметрів і характеристик агрегатів. Модернізація передбачає часткову заміну окремих деталей і вузлів більш досконалими, а також застосування спеціальних приладів та пристроїв.

Комплексу робіт із модернізації обладнання повинні передувати відповідні розрахунки економічної ефективності. Річний економічний ефект від модернізації станка (РЕЕ_м) визначається за формулою:

РЕЕ_м=(С₁ - С₂) – КД – В_м , (7.6.)

де С₁ і С₂ - собівартість деталі чи операції до і після модернізації, грн.;

КД - випуск деталей на рік після модернізації, шт.;

В - витрати на рік на модернізацію станка, грн.

Виробнича програма ремонтно-механічного цеху визначається згідно графіка пла­ново-попереджувального ремонту. Річний графік ППР складається відповідно до норм тривалості ремонтного циклу, міжремонтного і міжоглядового періодів із урахуванням структури ремонтного циклу.

Ремонтний цикл - проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом.

Міжремонтний (міжоглядовий) період - проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами (оглядами).

(7.7.)

де TM_рП - тривалість міжремонтного періоду;

TM_оП - тривалість міжоглядового періоду;

ТРЦ- тривалість ремонтного циклу;

КСР, КМР, КО - відповідно кількість середніх та малих ремонтів і оглядів.

Структура ремонтного циклу - перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу.

Перед складанням плану ремонтних робіт необхідно проводити щорічний технічний огляд обладнання з метою уточнення його технічного стану. В плані вказуються терміни проведення ремонтів і оглядів по кожній обліковій одиниці. Вид чергового ремонту встановлюють згідно структури ремонтного циклу, а час його проведення - згідно нормативної тривалості міжремонтного періоду.

Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час і стан устаткування.

Графік планово-попереджувального ремонту (ППР) складається по кожному об’єкту засобів праці, в ньому зазначаються види чергових ремонтів, терміни виконання кожного ремонту та огляду протягом року. На підставі річного графіку в залежності від завантаження ремонтних підрозділів розробляються квартальні та місячні графіки планово-попереджувального ремонту.

При наявності великої кількості однотипного устаткування в цеху кількість капітальних, середніх та малих ремонтів і оглядів розраховується за формулами:

(7.8.)

де ККР - кількість капітальних ремонтів;

КУ- кількість устаткування;

П_рКР - періодичність капітального ремонту.

(7.9.)

де КСР - кількість середніх ремонтів;

П_рСР - періодичність середнього ремонту.

(7.10.)

де КМР - кількість малих ремонтів;

П_рМР - періодичність малого ремонту.

(7.11.)

де КО - кількість оглядів;

П_рО - періодичність огляду.

Трудомісткість і матеріаломісткість ремонту і технічного обслуговування обладнання залежить від його конструкторських особливостей. За цією ознакою все обладнання розподілене за категоріями складності. Трудомісткість ремонтних робіт визначається через трудомісткість одиниці складності ремонту.

Обсяги трудомісткості ремонтних робіт визначаються за формулою:

Т_рРР = КРО × Т_рОРС, (7.12.)

де Т_рРР - трудомісткість ремонтних робіт;

КРО - кількість ремонтних одиниць;

Т_рОРС - трудомісткість одиниці ремонтної складності за видами ремонтів.

Середньорічний обсяг слюсарних, верстатних та інших ремонтних робіт визначається за формулою:

(7.13.)

де С_рОРР - середньорічний обсяг певного виду ремонтних робіт;

Т_рКР, Т_рСР, Т_рМР, Т_рО - трудомісткість відповідно капітального, середнього, малого ремонту та огляду на одну ремонтну одиницю, людино-год.;

ККР, КСР, КМР, КО - кількість відповідно капітальних, середніх, малих ремонтів та оглядів у ремонтному циклі;

ТРЦ- тривалість ремонтного циклу, років;

ΣКРО - загальна кількість ремонтних одиниць усього устаткування, що працює в цеху.

Річний обсяг робіт певного виду технічного (міжремонтного) обслуговування (РОТО) визначається за формулою:

(7.14.)

де ФЧ ^р - річний розрахунковий фонд часу роботи одного робітника, год.;

НО - норма обслуговування на одного робітника за зміну, рем. од.;

КЗМ- коефіцієнт змінності роботи обладнання, що обслуговується.

Розглянемо методику розрахунку середньооблікової чисельності ремонтних робітників:

(7.15.)

де ЧР - чисельність робітників, які зайняті плановими ремонтами;

НЧКР, НЧСР, НЧМР, НЧО - норма часу на одну ремонтну одиницю відповідно капітального, середнього, малого ремонту та огляду, нормо-год.;

ΣКОКР, ΣКОСР, ΣКОМР, ΣКОО - кількість ремонтних одиниць устаткування за видами ремонтів у плановому періоді;

ФРЧ- річний фонд робочого часу одного робітника, годин;

КВН- коефіцієнт виконання норм.

Чисельність робітників, що займаються технічним (міжремонтним) обслуговуванням устаткування (ЧР_то), розраховується за формулою:

(7.16)

де ΣKPO - загальна кількість ремонтних одиниць складності устаткування;

ЗМ — коефіцієнт змінності роботи устаткування;

НО - норматив обслуговування ремонтних одиниць на одного робітника за зміну.

При плануванні собівартості виробництва ремонтно-механічного цеху необхідно скласти загальний цеховий кошторис витрат, кошторис на виконання капітального, середнього ремонтів та технічне (міжремонтне) обслуговування.