
- •Тема 15 Покарання, мета та види покарання
- •Поняття та ознаки покарання.
- •Загальна характеристика мети покарання.
- •Система покарань за чинним законодавством України.
- •Класифікація покарань.
- •Поняття та зміст штрафу.
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •Підстави та порядок призначення позбавлення права обіймати певні посади юбо займатися певною діяльністю.
- •Підстави та порядок призначення громадських робіт.
- •Підстави та порядок призначення виправних робіт.
- •Порядок та підстави призначення конфіскації майна.
- •Порядок та підстави призначення арешту.
- •Порядок та підстави призначення обмеження волі.
- •Порядок та підстави призначення позбавлення волі на певний строк.
- •Порядок та підстави призначення довічного позбавлення волі.
- •Види покарань для військовослужбовців.
- •Тема 16 Призначення покарання
- •Загальні засади призначення покарання.
- •Обставини, що пом’якшують покарання.
- •Обставини, що обтяжують покарання.
- •Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, скоєний у співучасті.
- •Призначення покарання більш м’якого,ніж передбачено законом.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Тема 17 Звільнення від покарання та його відбування
- •Поняття звільнення від покарання та його відбування.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням: його правові наслідки та види.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
- •Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
- •Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
- •Звільнення від відбування покарання за хворобою.
- •Звільнення від відбування покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування.
- •Тема 18 Поняття та правові наслідки судимості
- •Поняття судимості.
- •Правові наслідки судимості.
- •Погашення судимості.
- •Зняття судимості.
- •Тема 19 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •Поняття та підстави застосування примусових заходів медичного характеру. Мета примусових заходів медичного х-ру.
- •Особи, до яких застосовуються примусові заходи мед. Х-ру.
- •Види примусових засобів мед. Х-ру.
- •Особливості продовження, зміни або припинення примусових заходів мед. Х-ру.
- •Поняття примусового лікування, його юридична природа та основний крим-правовий зміст.
- •Тема 20 Особливості кримінально правової відповідальності та покарання неповнолітніх.
- •Особливості звільнення неповнолітніх від крим-правової відповідальності за кк України.
- •Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх.
- •Особливості призначення покарання неповнолітнім.
- •Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.
- •Поняття та види примусових заходів виховного характеру.
Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Правила застосування давності виконання обвинувального вироку в основному подібні до правил, які регулюють застосування давності притягнення до кримінальної відповідальності, які було викладено в окремій главі підручника.
Підставою застосування давності виконання обвинувального вироку є поглинаюча сила часу, протягом якого призначене покарання не було виконано, що зумовлює, як правило, втрату або істотне зменшення суспільної небезпеки засудженого та недоцільність виконання призначеного покарання.
Давність обвинувального вироку - це перебіг визначеного законом часу з моменту набрання обвинувальним вироком законної сили і приведенням його до виконання, протягом якого покарання не було застосовано до засудженого і вирок залишився невиконаним.
Давність виконання обвинувального вироку застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення передбачених ч. 1 ст. 80 КК строків давності; 2) неухилення засудженого від відбування покарання (відсутній перебіг давності); 3) невчинення засудженим до закінчення передбачених законом строків давності нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину (відсутнє переривання давності).
Підставою виконання покарання вважається набрання обвинувальним вироком суду законної сили. Початком виконання покарання вважається день набрання обвинувальним вироком чинності, а кінцевим - день закінчення його виконання. Тривалість часу давності обвинувального вироку залежить, з одного боку, від виду призначеного судом покарання, а з другого - від ступеня тяжкості вчиненого злочину і тривалості строку засудження до такого виду покарання, як позбавлення волі.
Особа звільняється від відбування покарання (ч. 1 ст. 80 КК), якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;
3) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Строки давності щодо додаткових покарань, говориться у ч. 2 ст. 80 КК, визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.
За наявності певних обставин, що залежать від самого засудженого, перебіг давності виконання призначеного покарання зупиняється (ч. 3 ст. 80) або переривається (ч. 4 ст. 80 КК).
Перебіг давності виконання призначеного вироком суду покарання зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. Ухилення від відбування покарання може бути вчинено різним способом (втеча з місця позбавлення волі, постійна зміна місця проживання, зміна зовнішності засудженого, проживання за чужими або підробленими документами тощо). У цьому випадку перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. При цьому строки, що минули з часу ухвалення засудженого від відбування покарання до моменту його затримання або з'явлення для відбування покарання, в строк давності не зараховується. Більше того, у цьому випадку строки давності, передбачені пп. 1-3 ч. 1 ст. 80 КК, подвоюються.
Перебіг строків давності виконання обвинувального вироку переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 і 3 ст. 80 КК, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Разом з тим у даному випадку, як і у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК), законом визначено особливий порядок застосування давності виконання обвинувального вироку до особи, засудженої до довічного позбавлення волі. Відповідно до ч . 5 ст. 80, питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом.
Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі на певний строк. Нагадаємо, що, за нормами міжнародного права, незалежно від часу вчинення злочину строки давності не застосовуються до військових злочинців, які порушили закони та звичаї війни, злочинів проти миру та безпеки людства незалежно від того, були вони вчинені під час війни або в мирний час, а також за злочин геноцид.
Ці положення міжнародного права викладені в ч. 6 ст. 80 КК, за якою давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, а саме: планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК), порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК), застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК), геноцид (ч. 1 ст. 442 КК).