4. Співвідношення предмету та об’єкту злочину.

Відповідно до першого Розділом КК України законодавчо визначено, що пріоритетним завданням Кримінального Кодексу є охорона прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства. Аналіз цього положення дозволяє зробити висновок про те, що в статті визначено перелік найбільш значущих суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом від суспільно небезпечних діянь. У вченні про злочинта склад злочину суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, визначаються як об'єкт злочину.

У ст. 1 КК дається приблизний перелік суспільних відносин, перераховуючи їх за ступенем значущості. З цього можна зробити висновок про те, що в системі соціальних цінностей українське законодавство визнає пріоритетне значення людини і громадянина в порівнянні з суспільними відносинами, що охороняють інститут власності або інтереси держави.

Однак очевидним є той факт, що не всі відносини, що складаються і існуючі в суспільстві в певний період часу, потребують захисту кримінально-правовими засобами. Більшість існуючих суспільних відносин регулюються і захищаються іншими галузями права. Так відносини між кредитором і боржником регулюються нормами цивільного права, відносини і між платником податків і державою - нормами податкового права. Тому законодавчо визначається і відповідно з цим обмежується коло суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом.

Як вже згадувалося вище, в частині I ст. 1 дається приблизний перелік найбільш значущих суспільних відносин: суспільні відносини, що охороняють права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадську безпеку, навколишнє середовище,конституційний лад України, мир і безпека людства.

Для того, щоб визначити вичерпний перелік суспільних відносин, регульованих КК, необхідно проаналізувати Особливу частину КК.Це дозволить встановити коло суспільних відносин, що утворюють об'єкт кримінально-правового захисту. Однак об'єктом злочину ці суспільні відносини стають тільки тоді, коли відбувається конкретне діяння, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди.

Таким чином, об'єкт злочину - це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які спрямовано суспільно небезпечне діяння і яким заподіюється шкода або створюється реальна загроза заподіяння шкоди.

Коло суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, динамічний. Він змінюється в часі залежно від того, які нові відносини складаються в суспільстві в сфері політики, економіки та інших соціальних сферах. А далі визначення об'єкта злочину залежить від того, які нові суспільні відносини потребують захисту кримінально-правовими засобами. Визначивши ці суспільні відносини, законодавець вводить до Кримінального кодексу відповідні норми. Цей процес у кримінальному праві називається криміналізацією. Якщо ж законодавець приходить до висновку, що склалися в суспільстві відносини не потребують більше у захисті саме кримінально-правовими засобами, то він скасовує кримінальну відповідальність за конкретні діяння і виключає з Кримінального кодексу відповідні норми (всю статтю або її частину).Це в кримінальному праві називається декриміналізацією діяння.

Об'єкт злочину не можна змішувати з предметом кримінального права як галузі права. Це - теж суспільні відносини. Проте виникають вони у зв'язку з вчиненням конкретного злочину між державою і особою, яка вчинила цей злочин. Це - кримінально-правове відношення, яке є предметом безпосереднього регулювання кримінального права.

Об'єкт злочину не можна змішувати з правовою нормою. Якщо ми звинувачуємо конкретну особу в тому, що воно порушило закон, то тут мається на увазі те, що вчинене цією особою діяння (дія або бездіяльність) суперечить конкретного закону. при цьому самої кримінально-правовій нормі шкоди не заподіюється. А об'єкту злочину завжди заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння шкоди. У ст. 11 КК це визначається як критерій обмеження злочину від інших правопорушень, коли законодавець не визнає злочином дія (бездіяльність, хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не завдало шкоди і не створила загрози заподіяння шкоди особі, суспільству або державі.

Разом з тим кримінальний закон не тільки не завжди прямо називає суспільні відносини об'єктом охорони або злочину, але і не дає його визначення. До висновку про те, що об'єктом злочину є суспільні відносини, які кримінальний закон взяв під свій захист, щоразу приводять тлумачення закону із залученням положень науки кримінального права і суміжних з нею галузей знань. Так, про зміст поняття «власність» можна скласти правильне уявлення саме як про суспільний відношенні, спираючись на відомості про це з політичної економії, на аналіз правомочностей власника з області цивільного права та інші джерела знання. Разом з тим, охороні з боку кримінального закону підлягає не тільки державна власність, а й усі інші форми власності.

Загальне початкове уявлення про те, що об'єкт злочину є не що інше, як суспільні відносини, взяті під охорону кримінальним законом, потребує наступних поясненнях.

По-перше, законодавець з ряду причин при позначенні в статтях закону об'єкта злочину в одних випадках вказує лише на окремі елементи суспільних відносин. В інших випадках називає правову форму, за якою завжди слід бачити відповідні суспільні відносини. Так, за правом обирати і бути обраним викладеним в Конституції Україні передбачаються суспільні відносини щодо реалізації цього права. В окремих статтях закону названі державні інтереси або інтереси громадян. Кожен з названих інтересів, не представляючи собою суспільних відносин, тим не менш у поєднанні з іншими даними може вказати на суспільні відносини, які можуть стати об'єктом того чи іншого злочину, охороняються тільки кримінальним законом.

Багато хто з них охороняються нормами адміністративного та інших галузей права. Такі відносини державної та суспільної власності,управлінські та суспільні відносини, щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян та ін Специфічні правові засоби захисту суспільних відносин, що забезпечують честь, гідність, здоров'я особи, а також відносин власності, передбачені у ряді статей Цивільного кодексу України (ст.3 і ст. 647). По-третє, суспільні відносини стає об'єктом охорони кримінального закону з прийняттям норми, що встановлює кримінальну відповідальність за конкретний вид злочину.

Об'єктом ж злочину суспільні відносини стає в разі вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цією нормою. Тобто не завжди злочин можна відрізнити від проступку по об'єкту; характер і ступінь небезпеки діяння, яке визнається злочином, визначаються не тільки його об'єктом, але і характером і тяжкістю наслідків, способом та засобами вчинення, суб'єктивним ставленням до скоєного та іншими обставинами.

Предмет злочину - це матеріалізована елемент матеріального світу, впливаючи на який винний здійснює посягання на об'єкт злочину.Так, при викраденні автомобіля об'єктом злочину є право власності, предметом - сам автомобіль. Якщо об'єкт злочину - це завжди будь-які соціально значимі цінності, інтереси, блага, то предмет злочину - завжди будь-яка матеріальна субстанція.

На відміну від об'єкта, який є обов'язковою ознакою будь-якого складу злочину, предмет злочину - ознака факультативний. Це означає, що деякі злочинні діяння можуть і не мати конкретного предмета посягання (наприклад, образу, наклеп, дезертирство). Якщо ж предмет злочину прямо позначений у законі чи очевидно мається на увазі, то для даного складу злочину він стає ознакою обов'язковим. Так, предмет злочину є обов'язковою ознакою будь-якого розкрадання (майно), хабарництва (хабар), фальшивомонетництва (підроблені гроші або цінні папери), контрабанди (товари чи інші предмети) та багатьох інших злочинів. У подібних випадках предмет злочину має важливе значення для кваліфікації діяння: немає предмету, відповідного його характеристикам, зазначеним у законі, - немає даного складу злочину.

Крім того, на відміну від об'єкта злочину, якому завжди завдається шкода в результаті вчинення злочинного діяння, предмет може не тільки зазнавати шкоди від злочину, але також може і залишатися незмінним, просто видозмінюватися, а іноді навіть і покращувати свої якості.

Предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь і засобів вчинення злочинного діяння як ознаки об'єктивної сторони злочину.Предмет - це те; що піддається злочинному впливу для нанесення шкоди об'єкту посягання; знаряддя та засоби - за допомогою (за допомогою) чого злочин відбувається. Знаряддя та засоби - інструментарій, який використовує винний для вчинення злочину, для впливу на предмет посягання (наприклад, ніж при скоєнні вбивства, "фомка" при здійсненні квартирної крадіжки, розмножувальна техніка (при виготовленні фальшивих грошей і т.д.). Одна і та ж річ може в одних випадках виступати як предмет злочину, в інших - як знаряддя чи засоби вчинення злочину. Так, наприклад, автомобіль буде предметом злочину при його викраденні і засобом скоєння злочину при вивезенні на ньому викраденого майна; зброя буде предметом злочину при його розкраданні і знаряддям вчинення злочину при нанесенні їм пораненняі т.п.

Іноді, частіше при зазіханнях на особистість, ознака "предмет злочину" має на увазі людину, "шляхом впливу на тіло якого відбувається зазіхання проти об'єкта" (при вбивстві, заподіянні шкоди здоров'ю, згвалтуванні та ін.) При цьому об'єктом злочину визнаються будь-які особистісні інтереси, блага, як ж предмета злочину виступає людина як фізична особа. У таких випадках термін "предмет злочину" замінюютьпоняттям "потерпілий". Однак кримінально-правове поняття потерпілого не слід змішувати з процесуальним - потерпілий як фігура в кримінальному процесі, учасник кримінального судочинства, оскільки є безліч злочинів, в яких є потерпілий, але предметом злочину є щось інше (наприклад, при вчиненні квартирної крадіжки потерпілий є завжди, проте предметом злочину є викрадене майно).Кримінально-правове значення особистості та поведінки потерпілого визначається впливом цих чинників на кваліфікацію злочину іпризначення покарання. Так, у кримінальному законі передбачені привілейовані (з пом'якшуючими обставинами), і кваліфіковані (з обтяжуючими обставинами) склади злочинів в залежності від окремих властивостей, що характеризують особу, поведінка або специфіку діяльності потерпілого (наприклад, ст. 116 КК - «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання »; п. 8 ч. 2 ст. 115 КК - вбивство особи або його близьких родичів у зв'язку зі здійсненням даною особою службової діяльності або виконанням громадського обов'язку, та ін.) У багатьох випадках з будь-якими властивостями або характером поведінки потерпілого закон пов'язує пом'якшення чи посилення кримінальної відповідальності для особи, яка вчинила злочин. Приміром, пом'якшувальною обставиною для винного служить передувала злочину протиправне або аморальну поведінку потерпілого (п. 7 ч. 1 ст. 66 КК), навпаки, обтяжуючими обставинами є малолітній вік або безпорадний стан потерпілого, знаходження його в залежності від винного, вагітність жінки і ін (п. 6,7 ч. 1 ст. 67 КК)