1.Інновації і технології в освіті. Педагогічні технології: сутність, різновиди, структура. Ознаки педагогічних технологій. Приклади технологій початкового навчання.

Педагогічна технологія нерозривно взаємопов’язана з педагогічною діяльністю. У педагогічній діяльності головними діючими особами є вчитель та дитина. Саме вони на кожному етапі педагогічної діяльності, взаємодіючи один з одним і колективом у цілому, спільно вирішують завдання виховання, навчання та розвитку.

Педагогічна технологія — один із спеціальних напрямків педагогічної науки (прикладна педагогіка), покликаний забезпечити досягнення певних завдань, підвищувати ефективність навчально-виховного рівня, гарантувати його високий рівень.

Ознаки педагогічної технології

(за В. П. Беспальком)

♦♦ чітка, послідовна педагогічна дидактична розробка

цілей навчання та виховання

♦♦ структурування, впорядкування, ущільнення

інформації, належної до засвоєння

♦♦ комплексне застосування дидактичних, технічних

і комп’ютерних засобів навчання та контролю

♦♦ підсилення, наскільки це можливо, діагностичних

функцій навчання та виховання

♦♦ гарантованість досить високого рівня якості

навчання

Опис (та аналіз) педагогічної технології можна представити

в такій структурі.

1. Ідентифікація даної педагогічної технології відповідно до

прийнятої

систематизації (класифікаційної системи).

2. Назва технології, яка відображає основні якості, принци-

пову ідею, сутність системи навчання, яка застосовується

і нарешті, — основний напрямок модернізації навчально-

виховного процесу.

3. Концептуальна частина (стислий опис провідних ідей, гіпотез,

принципів технології, що сприяють розумінню, трактуванню

її побудови та функціонуванню):

• цільові установки та орієнтації;

• основні ідеї та принципи (основний фактор розвитку, що ви-

користовується, наукова концепція засвоєння);

• позиція дитини в освітньому процесі.

4. Особливості змісту освіти:

• орієнтація на особистісні структури;

• обсяг та характер змісту освіти;

• дидактична структура навчального плану, матеріалу, програм,

форми викладення.

5. Процесуальна характеристика:

• особливості методики, застосування методів та засобів

навчання;

• мотиваційна характеристика;

• організаційні форми освітнього процесу;

• управління освітнім процесом (діагностика, планування, регламент, корекція);

• категорія учнів, на яких розрахована технологія.

6. Програмно-методичне забезпечення:

• навчальні плани та програми;

• навчальні та методичні посібники;

• дидактичні матеріали;

• наочні та технічні засоби навчання;

• діагностичний інструментарій.

2.Технологія традиційного навчання

Термін «традиційне навчання» передбачає насамперед класно-урочну організацію навчання, яка склалася в XVII столітті на принципах дидактики, сформульованих Я . А. Коменським, яка й досі має перевагу в школах світу.

Визначальними ознаками традиційної класно-урочної технології є:

• учні приблизно одного віку та рівня підготовки складають клас, який зберігає в основному постійний склад на весь період шкільного навчання;

• клас працює за єдиним річним планом і програмою відповідно до розкладу. Внаслідок цього діти повинні приходити в школу в одну й ту саму пору року і в заздалегідь визначені години дня;

• основною одиницею навчання є урок;

• урок, як правило, присвячений одному навчальному предмету, темі, внаслідок чого учні класу працюють над одним і тим же матеріалом;

• роботою учнів на уроці керує вчитель: він оцінює результати навчання з свого предмета, рівень навченості кожного учня окремо і наприкінці року приймає рішення про переведення учнів до наступного класу;

• навчальні книги (підручники) використовуються, в основному, для домашньої роботи.

Навчальний рік, навчальний день, розклад уроків, навчальні канікули, перерви між уроками — атрибути класно-урочної системи.

Цілі і завдання традиційного навчання:

• формування системи знань, оволодіння основами наук;

• формування основ наукового світогляду;

• всебічний і гармонійний розвиток кожного учня.

Особливості методики

Традиційна технологія є насамперед авторитарною педагогікою вимог; навчання дуже слабо пов’язане із внутрішнім життям учня, з його різноманітними запитами і потребами, відсутні умови для прояву індивідуальних здібностей, творчих проявів особистості.

Авторитаризм процесу навчання проявляється в:

• регламентації діяльності, примусовості навчальних процедур;

• централізації контролю;

• орієнтації на середнього учня.

Позиція учня: учень — підпорядкований об’єкт навчальних впливів.

Позиція вчителя: вчитель — командир, єдина ініціативна особа.

Методи засвоєння знань ґрунтуються на:

• повідомленні готових знань;

• навчанні за зразком;

• індуктивної логіки від окремого до загального;

• механічної пам’яті;

• вербальному викладі;

• репродуктивному відтворенні.

Головні методи навчання, які лежать в основі цієї технології — пояснення в поєднанні з наочністю; провідні види діяльності учнів — слухання і запам’ятовування; головна вимога і головний критерій ефективності — безпомилкове відтворення вивченого.

Концептуальні положення (принципи педагогіки)

(за Я. А. Коменським):

• науковість;

• доцільність;

• послідовність і систематичність;

• доступність;

• міцність;

• свідомість і активність;

• наочність;

• зв’язок теорії з практикою;

• облік вікових особливостей.