16. Опишіть періодизацію та жанрову типологію релігійної л-ри

Література релігійного спрямування через писання Отців Церкви прокладає місток від античності до середніх віків. Після Святого Письма, до жанрів християнсько-церковної літератури відносять екзегетика (тлумачення Святого Письма і коментарі до нього); літургійна література (тобто призначена для богослужіння); література для мирян (псалтир, перекази біблійних сюжетів, часовники, церковні календарі тощо); житія святих (агіографія – найпопулярніший жанр Середньовіччя); розповіді про чудеса святих; літописи (які створювалися в монастирях як хроніка насмперед церковної історії); схоластичні трактати; дидактичні твори видіння.

17 . Жанр твору Августин визначає як сповідь…

Сповідь – це покаяння перед Богом, вдячність Богові, звертання до згалу вірних із каяттям. Від початку і до кінця «Сповідь» Августина пронизана думками про зверхність Бога над усім та усіма, про його дивовижну силу та владу, про те, що Бог є началом усіх начал і присутній у кожному. У всьому тексті присутня етико-естетична категорія «Слави Господньої». Яскравим прикладом є те, що «Сповідь» починається молитвою і закінчується нею ж.

У «Сповіді» Августин користується всіма стилями античного красномоства. Як ми знаємо, коли йде звернення до Бога, це відбувається в урочистому стилі. Це є однією, на мою думку, з ознак сповіді. Звинувачення себе у гріхах робиться у стилі судового красномовства.

Увесь текст «Сповіді» насичений молитовними звертаннями до Господа. Протягом тексту, герой прагне очищення власної душі (катарсису), яке відбувається у формі видіння, прозріння. У серці героя зосереджується вся пристрасть, яка поступово стає Храмом всеосяжної Любові до Господа.

Роблячи висновок, варто сказати, що «Сповідь» Августина цілком вкладається у рамки названого жанру. Адже сповіді притаманне : красномоство, бажання героя до очищення власної душі, пошуку шляхів очищення, повна віра в Бога та покладання на Його велич. 18 . Поясніть в яких формах і жанрах геоцентризм виявив себе в добу Середньовіччя.

Теоцентризм - філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога, як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. При цьому основою моральності служить шанування і служіння Богу, а наслідування і уподібнення Йому вважається вищою метою людського життя.

В основі середньовічного людинознавства лежали релігійні (теоцентристські) про свою суть настанови про те, що Бог - початок усього сущого. Найповніше філософсько-антропологічні погляди Середньовіччя представлені в працях Августина Блаженного. Він стверджував, що людина - це душа, яку вдихнув у нього Бог. Тіло, плоть - зневажені і гріховні. Душа є тільки у людей, тварини її не мають. Людина повністю і цілком залежимо від Бога, він не вільний і не вільний ні в чому. Людина створювався Богом як вільна істота, але, зробивши гріхопадіння, сам вибрав зло і пішов проти волі Бога. Так виникає зло, так людина стає невільним. З моменту гріхопадіння люди зумовлені до зла, творять його навіть тоді, коли прагнуть робити добро.

Головна мета людини, вважав Августин, - порятунок перед Страшним Судом, спокутування гріховності роду людського, беззаперечна покора церкви як «граду Божого».