5. Назвіть і охарактеризуйте чинник, що формували культуру високого Середньовіччя.

Однією з визначальних рис епохи Високого Середньовіччя були хрестові походи, організовані християнами з метою відвоювання у сельджуків Палестини. Хрестові походи надавали найпотужніший вплив на всі верстви середньовічного суспільства - від королів і імператорів до простих селян, чиї господарі проводили довгі роки в боях на Сході. Розквіт ідеї хрестових походів припав на XII століття, коли після Першого хрестового походу на відвойованих територіях утворилося християнська держава - Єрусалимське королівство. У XIII столітті і пізніше християни робили декілька хрестових походів проти своїх же братів-християн, а також проти язичників, які сповідували інші, немусульманські релігії.

Вірність у зрілому середньовічному соціумі стає найвищою цінністю. Її закріплював васальний договір, згідно з яким васал зобов»язувався надавати сеньйору пораду й допомогу, а той у свою чергу брав на себе зобов»язання щодо захисту та підтримки свого васала. Культура високого Середньовіччя постала в двох головних її іпостасях: лицарської культури замку та народної культури міста. До замків, а потім і до міст переходить від монастирів першість в духовному житті, в освіті, архітектурі, а також в письменстві. Йде процес формування національних держав на великих територіях, що, звичайно, неабияк відбилось на культурному розвитку доби високого середньовіччя.

6. Назвіть найважливіші події раннього Середньовіччя. Вкажіть імена найвідоміших людей, вкажіть їх заслуги.

Зміна римського світу на середньовічний відбувалась через серію рухів варварських племен, що увійшла до історії як доба «великого переселення народів»(IV-VIст.). До головних її подій можна віднести остаточне падіння Риму під натиском вестготів на чолі з Аларихом (410 р.), завоювання вандалами північної Африки та Іспанії, переселення англів, саксів та ютів до Британії (5 ст.), пришестя франків під проводом Хлодвіга на територію Галлії, становлення королівства остготів на чолі з «романізованим варваром» Теодорихом в Італії. Справжнім «бичем божим» став для всіх тодішніх мешканців Європи Атілла – ватажок гуннів, який, об»єднавши монгольські племена, у 430-440 рр. переможною ходою перетнув значну частину континенту, залишаючи по собі смерть та жах.

Нарівлегендарні події цієї доби – загибель короля бургундів Гундихарія від рук гуннів та смерть самого Атілли, що за легендою спіькала його на ложі полонянки.

Наступні п»ять століть у розвитку Західної Європи позначені поступовим переходом до феодальних стосунків, які у більшості народів цього регіону встановлятьс0я у 10 ст.

7. Назвіть найважливіші події Високого Середньовіччя. Вкажіть імена найвідоміших людей, їхні заслуги.

Розпад Каролінгської імперії на дві окремі держави, на територіях яких пізніше сформувалися сучасні Німеччина і Франція. Організація християнами Хрестових походів з метою відвоювання у сельджуків Палестини. Розквіт торгівлі та комерції. Дуже активно розвивається культура. З'являються нові стилі і напрямки в архітектурі і музиці. хрестові походи, (пит.5) У кінці XIII століття венеціанський мандрівник Марко Поло одним з перших в Європі відправився по Великому шовковому шляху в Китай, 8. Вкажіть, з яких складових утворюється «картина світу середньовічної людини».

Ядром середньовіччя була віра, отже, за типом цю культуру можна означити як геоцентричну(в центрі якої знаходиться Бог). За словами Гуревича, саме віра в Бога для людей середньовіччя – це вища істина, «навколо якої групувалися їхні уявлення та ідеї, істина, з якою були співвіднесені їхні культурні та суспільні цінності, остаточний регулятивний принцип всієї картини світу епохи». З неї випливають інші риси середньовічної свідомості, суспільної та мистецької практики.

Провідною серед них можна вважати енциклопедизм. Вчені кажуть, що енциклопедизм – це закон середньовічної творчості. Чудовим його проявом можна вважати готичний собор, що їз своїми стояни і тисячами статуй, барельєфів, вітражів та фресок є величезною енциклопедією, «біблією для неписьменних».

В межах загальної єдності виникає поняття «двосвітності» - небесний та земний світи сприймаються як антиподи з безперечною вищістю небесного. Тільки він є дійсною реальністю.

Саме такий погляд на світ обумовлює символічний та ієрархічний характер середньовічного світовідчуття. Будь-який елемент земного світу вважався символом відповідного елементу світу небесного. Тільки Божество є самодостатнім і нічого не символізує. Все, що оточує людину витлумачується символічно, як розкидані у природі та суспільстві натяки на божественні істини, які прямо відкрити людині неможливо.

Середньовічний культурний Космос організований за ієрархічним принципом. Стосунки підпорядкованості нижчого вищому поширюються на небо і землю, природу і соціум, макрокосм і мікрокосм. Згідно цього порядку можна розташувати стихії, правові поняття, флору та фауну, якості та здібності людини, не кажучи вже про соціальний поділ. Адже суспільство складається з «чинів»(станів), і кожна людина міцно приписана до свого «чину». Будь-який елемент світу раз і назавжди посідає своє місце на загальних «сходах».

Часо-просторові уявлення доби також підпорядковані її символічному та ієрархічному модусу світовідчуття. Час і простір – визначальні параметри існування світу і засадничі форми людського досвіду, саме в їхніх координатах конструюється і літературний твір. Час і простір для середньовічної людини не уснували самі по собі, а лише як «добрий» або «поганий», «сакральний» чи «профанний», «центральтий» чи «периферійний».