3.Поясніть, в чому полягав теоцентризм і антропоцентризм Середньовічного суспільства. Наведіть приклади.

Характерною рисою світогляду середньовічного суспільства був перш за все теоцентризм. Теоцентризм - філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога, як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. При цьому основою моральності служить шанування і служіння Богу, а наслідування і уподібнення Йому вважається вищою метою людського життя. Людина усвідомлюється як вінець Божого творіння і владика над природою, створеною Богом. В геоцентризмі істининим буттям володіє тільки Бог: він — вічний, незмінний, ні від кого не залежить і є джерелом всього існуючого. Ключем до пізнання істинного буття є віра. Віра не може бути готовим знанням, яке можна передати іншому, як певну інформацію, вона потребує власних духовних зусиль.

Проте, в XVII ст. в добу відродження на зміну геоцентризму приходить антропоцентризм. Антропоцентризм — це принцип, відповідно до якого людина є завершенням еволюції світобудови. Суть його полягає в тому, що центр Всесвіту переноситься від проблем світобачення до конкретних проблем людини. Людину перестають розглядати як, так званий, додаток до Бога. Цінність людського життя в антропоцентризмі урівнюється лише іншому людському життю.    

4.Назвіть і охарактеризуйте чинники, які формували культуру раннього Середньовіччя (античність, християнство, варварські племена).

Середньовіччя та його культура формується з елементів трьох основних струменів, які сполучаються в різних пропорціях залежно від часу та місця:

• Культурних здобутків античного світу

• Християнства

• Переважно усної культури варварських племен

Таким чином, новий світ утворюється шляхом поступового злиття римського та варварського світів, причому «життя» кожного з цих пластів у середньовічній культурі вирізняється певними особливостями.

Використання грандіозних здобутків античності відбувається у формі фрагментів, цитат, висмикнутих зі свого контексту, несвідомих або навмисних перекручень в напрямку «християнізації». Антична думка, як зазначають історики, вижила у середньовіччі лише у розідраному, викривленому та приниженому християнством стані. Середньовічну культуру взагалі можна вважати культурою цитат, вибраних місць та уривків. Проте існував ще один чинник трансляції культури Риму: це була мова. Адже саме латина, нехай у спрощеному, «вульгарному» варіанті, стала для варварських народів мовою не лише церкви, а й державного управління, права, міжнародного спілкування, основою для формування нових романських мов.

Немає сумніву в тому, що саме християнство було найдорогоціннішим спадком, який Середні віки отримали від античності. Ядром середньовічної картини світу, провідною ідеологією доби була віра. Християнська релігія визначала основні вектори духовного розвитку Європи. Водночас, далеко не завжди вона була беззастережно позитивна - адже саме через неї незворотно втрачені цінні зразки культури «язичницької» - як античні, так і створені варварськими народами. Але, перш за все, християнство центрує середньовічну культуру, надає їй об»єднувального імпульсу. Релігійний дискурс є невичерпним арсеналом тем, сюжетів, образів, символів, алюзій для мистецтва.

І, нарешті, третя складова культури середньовіччя – культура варварських племен. Її особливість полягає, передусім, у переважно усному характері – це народні поезія, ліро-епічні пісні, зміст яких пов»язаний з міфами та переказами, та ранні форми обрядової чи культової драми.