39. Опишіть специфіку жанру рицарського роману, його функцію та визначені цим особливості форми.

Лицарський роман прийшов у Францію на зміну героїчному епосові. Написаний восьми складником, що римується попарно. Автор, як правило, відомий, що підкреслює не лише зростання авторської свідомості, а й відмову від авторитету традиційної «колективності». Охоче використовуються казкові мотиви та фантастика. Він байдужий до національного минулого. Самі лицарі здійснюють героїчні подвиги вже не в імя батьківщини та християнської віри і не заради феодальних інтересів, а в імя особистої слави взірцевого рицаря, для захисту слабких та несправедливо скривджених, за проханням та для захисту честі дам. В романі відбувається часткове відкриття «внутрішньої людини». Висувається на перший план любовна тема. кохання може відволікати від подвигів, але може й повинно надихати на них. Зображення кохання та душевних конфліктів тягне за собою першу спроби психологічного аналізу. Лицарський роман в цілому знаменує початок усвідомленої художньої видумки та індивідуальної творчості. Він становить вершину середньовічної оповідної літератури. Самі середньовічні французи розуміли термін «роман» широко, включаючи перекладання різноманітних героїчних і любовних історій «романською», тобто старофранцузькою мовою, але не на теми французької національної історії. Таким чином, «роман» протистояв, з одного боку, літературі латинською мовою, включаючи і латинські джерела античного циклу, а з іншого — французькому героїчного епосу, жестам, «пісням про подвиги».

40. Опишіть специфіку жанру балада, його функцію та визначені цим особливості форми.

Балада зазнала посутніх змін від початків свого існування (12-13 ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема в доробку Данте Аліґ'єрі, під впливом канцони втратила свій таночний рефрен. У французькій поезії 14 століття балада набула канонічних ознак, мала постійні три строфи, сталу схему римування (аб аб бв бв), обов'язковий рефрен та звертання до певної особи; зазнала розквіту в творчості Ф. Війона.

Народна поезія – один з найважливіших джерел розвитку літератури. Мотиви, сюжети і образи народного творчості увійшли до літературу вже у ранню пору її існування. За підсумками народної творчості розвивався і англійська література. Її збагачували традиції героїчного епосу і пропозицій народних пісень у ній звучали бытовавшие в народному середовищі перекази і легенди. З появою книжкової літератури народна поезія не припинила свого існування й не втратила значения.Зразки народного творчості, створені на території Англії період раннього середньовіччя, збереглися в далеко в повному вигляді, але пам'ятники народну поезію XIV-XV ст. представлені широко. XIV-XV ст. – це епоха розквіту англійської і шотландської народну поезію. Найбільш поширені жанри її — пісня і баллада.Балада — це сюжетна пісня драматичного змісту з хоровим приспівом. Балади призначалися для хорового виконання, супроводжувалися грою на музичних інструментах і танцями. Балада виникла результаті колективного народної творчості, особистості співака вона відбиває. У зв'язку з цим питання індивідуальному авторстві не ставится.Прийоми побудови балади, її ритмічні особливості і стилістичні ознаки є дуже стійкими. Балада написана римованим віршем, ділиться на строфи, що супроводжуються приспівом (рефреном). Кожна строфа зазвичай складається з чотирьох рядків; перша й третя рядки не римуються і укладають у собі чотири наголоси; друга, і четверта римуються і укладають по три наголоси. Кількість неударных складів в рядку то, можливо произвольным.Як і піснях, в баладах використовуються постійні епітети, порівняння і повтори. Характерні, наприклад, такі постійні образи, як сміливий лицар, русява дівчина, молодий паж, переходять із однієї балади в іншу. Багато балади починаються традиційними зачинами, що містять звернення до слушателям.На відміну від пісні ліричний »я» оповідача в баладі не розкривається. Балада має оповідний характері і зовсім позбавлений коментарів, які дають від імені оповідача. Певне настрій складається в слухача драматизмом розповіді, насиченістю і напруженістю дії, багатозначністю повторів. Сама манера передачі подій має особливості: за відсутності описового елемента увагу зосереджено на кульмінаційні моменти действия.За своїми сюжетів балади діляться на історичні, легендарні і побутові. До історичним належать балади епічного характеру, присвячені таких подій, як військові зіткнення англійців і шотландців на прикордонної смузі, феодальні чвари, англо- французькі войны.

41.Опишіть специфіку жанру романс,його функції та визначені цим особливості форми.

Романс (від лат. — по-романськи) — невеликий за обсягом вірш та музичний твір для сольного співу з інструментальним акомпанементом.Так називалися пісні народною мовою в Іспанії.Пізніше вони поширились і в інших країнах, набувши відмінного змісту, ставши піснями про кохання (Англія, Франція та інші).

Романс з’явився не раніше 15ст.Одночасно із першими проявами італійського впливу,котрі віщували майбутню добу Відродження.Спочатку цей твір,писаний довгим,14тискладовим віршем,і з асонансом,витриманим від початку до кінця твору.Пізніше вірш поділився на 2 7мискладові,де асонанс сполучає паристі вірші.Є такі романси:романси зі старої історії(Біблія,греко-римська історія),романси з історії Іспанії(про Сіда,інфантів де Лара),романси,базовані на французькому матеріалі(пригоди Лансарота)-перші три групи доводять літературне,не фольклорне походження романсів-романси новелістичні й ліричні.

42.Головний герой міської літератури.Його типологічні риси та засоби зображення.

В міській літературі формується відмінна система етичних цінностей,в якій на перший план виходять «нелицарські » та «недуховні»якості,як здоровий глузд,кмітливість,розважливість,спритність та хитрість.Для поетики міської літератури характерне зображення повсякдення в його низькиї проявах,значний елемент дидактизму(повчання),алегоризм,коміко-сатиричні мотиви,використання народної,інколи жаргонної мови.

Міщанин незалежний бачив світ по-іншому.Вільний дух міста формував прагнення до успіху.Любов-плотське почуття.Цінується розум хитрість,діловитість,практицизм.У «Романі про Лиса»,ми можемо бачити,що головний герой втратив ідеологічні якості,він став більш «приземленим»,хитрим.Своїм існуванням головний герой викриває явні або приховані вади оточення.

?Засоби зображення:сатира,

43.Комічне та сатиричне в міській літ-рі.Способи зображення комічного,сатиричного на прикладі конкретного тексту.

Сміх у середні віки був закріплений за святом,був переважно святковим сміхом.

У «Романі про Ренара» у формі алегорій і в стилі міської літератури створена гумористична та сатирична картина феодальної дійсності. Якщо перші частини роману є скоріше веселою пародією на людське суспільство взагалі, то приблизно з середини твору поступово посилюються викривально-сатиричні тенденції, спрямовані проти феодально-клерикальних кіл. Поема відображає інтереси молодого третього стану, який вже через літературу викриває феодальне свавілля і соціальну нерівність.На мою думку,зображення сатиричного має місце у творі тоді,коли ,наприклад,Віслюк уособлює мудрість «знавця основ усіх наук».Алегоричність,пародійність. Пародія з комічною та сатиричною метою імітує попередній твір,героїв,жанр,стиль.В середньов. Застос.до високих форм буття(релігія).Сміх допомагав людині долати страх.В карнавалі не було нічого богохульного. «Пасхальний сміх».